Того домагались і від підчинених народів, що були приневолені платити данину; а чим більше можна було з них брати, тим більше брали. Однакож ті, що брали данину, не приймали на себе нїяких обовязків за ту данину подавати підданим які небудь вигоди. З другого боку князї і їх дружинники дбали тілько про данину і добич і не вводили нїчого в житє підданих, не ломали їх обичаїв а лишали їх внутрішнїй устрій, щоби тілько платили данину й побори.
Такий варварський лад громадського житя зміняє ся з принятєм християнської релїґії; з нею перейшли з Византиї — найбільш осьвіченої держави тогочасної — до нас правні і державні розуміня та засновки умової й лїтературної дїяльности. Принятє християньства було переворотом, що обновив і оживив Русь та вказав їй історичну дорогу.
Сего перевороту довершив Володимир, названий Сьвятим, чоловік великий на свій час. Жаль тілько, що житє єго нам мало звісне в подробицях. Лїтописи, що переказують єго історию, подають чимало таких прикмет, про котрих достовірність скорше можна сумнївати ся, чим давати їм віру. Відкидаючи всьо сумнїве, обмежимо ся на короткі вісти, котрі при всїй своїй скупости все таки доволї доказують надзвичайну важність значіня Володимира в українській істориї.
Володимир був сином воївного князя київського Сьвятослава; сей ходив на Хазар, що панували в південно-східній Росиї, взяв їх го́род Саркел на Дону, побідив прикавказські народи: Ясів і Касогів, завоював Болгарию на Дунаю, однако був приневолений після завзятої оборони відступити її грецькому імператорови. В поворотї з Болгариї на Русь убили єго Печенїги, нарід туркоманського племени. Новгородцї візвали Володимира ще в хлопячім віцї на княжий столець і він поїхав у Новгород разом із своїм дядьком Добринею, брат матери Малуші, що була ключницею бабки Ольги. По смерти Сьвятослава почала ся між его дїтьми усобиця. Київський князь Ярополк убив брата свого, деревлянського князя Олега. Володимир утік із своїм дядьком у Швецию і вернув у Новгород з чужоземним війском. Вражда між ним і Ярополком повстала з того поводу, що дочка князя полоцького Рогнїда, котрої
