Сторінка:Микола Костомарів. Істория України в житєписях визначнїйших єї діячів. 1918.pdf/12

віруваня, уладжували сьвяткованя й обряди. Релїґійні їх погляди являлись почасти в видї ідолів, але в них не було нї сьвятинь, нї жерцїв; тому їх релїґія не могла мати признак повсюдности і незмінности. Вони мали неясні погляди про єство чоловіка по смерти; загробний сьвіт уявляли собі продовженєм туземного житя і припускали, що на тім сьвітї як і на сїм одні невольниками, другі панами. Вони віддавали честь умершим прародичам, уважали їх опікунами і приносили їм жертви. Вірили також в чародїйство, т. є знаннє тайної сили річий, і вельми поважали чарівників та чарівниць, котрі, як їм здавалось, визначались таким знахарством; з тим вязалось багато забобонних звичаїв, як ворожби, шептаня, завязуваня узлів і таке інше. Особливо сильно вірували в тайну могучість слова і така віра виражалась у множестві заговорів, що й доси задержались у народа. Такому духовому розвиткови відповідали роботи для потреб житя. Вони вміли ставити собі деревляні хати, укріпляти їх деревляними стїнами, ровами і земляними насипами, робити судна і риболовні наряди, обрабляти земмо, плекати домашні зьвірята, прясти, ткати, шити, приготовляти страву й напитки — пиво, мід, сивуху, — кувати крушцї, випалювати глибу на домашну посуду; уживали ваги, міри й монети; мали свої музикальні інструменти; на війну виходили із списами, стрілами а почасти й з мечами. Всьо, що знали, переходило від поколїня до поколїня і розвивало ся дуже помалу, та взаємини з Византийською імпериєю і почасти з арабським Сходом впливали мало-по-малу на осьвіту руських Словян. З Византиї заходило до них християньство. Коли в половинї IX-ого віку похід Руси на Византию скінчив ся невдачею і буря знищила їх судна, приняли вони хрещенє, однак потім поганьство опять взяло верх в їх краю; та й після того багато Русинів було в службі у византийських імператорів у Грециї, приймали там християньство й приносили єго до своєї вітчини. В половині X-ого віку київська княгиня Ольга приняла сьв. хрещенє. Однакож були то тілько приготовні появи. За князїв так званого Рурикового дому панувало справдешне варварство. Вони накладали на руські народи дань, підчиняли собі до певного ступня, лучили їх в цїлість; але їх власть не мала державних прикмет, тілько