при Рославцеви, наказав „зібрати стол“, щоб вечеряти вкупі з своїм колодником. Рославець попрохав дозволу вийти, сотник наказав йти за ним пятидесятникови. Ледві переступили вони за поріг, як почув ся крик пятидесятників: колодник втїк! Метнулись за ним, але не наздігнали. Втеки колодника зробили те, що арештовано тих, що повинні були єго вартувати.
Шилов післав стрільця Митрошку до своєї матери звістити, що єго заарештовано. Брат Шилова Тиміш пішов за стрільцем Митрошкою відвідати брата, і коли вони проходили поуз мясні крамницї, що за Смоленською брамою, — раптом Митрошко пізнав Рославця, що простував з Білого-города у Земляний-город. Він дігнав єго, схопив, привів до Смоленської брами і здав вартовим стрільцям. Рославця приведено у „Малороссійский приказ“. Там він признав ся: „Як вийшов я на двір, зійшов на церкву, а з неї спустивсь на улицю і подавсь. Хотїв я дібратись до карачевця Грицька Юрасова, але дворища єго не знайшов і хтїв йти у „Новодївичий Монастир“, щоб там перебути, поки не поїде з Москви гетьманський післанець Солонина, який домагав ся, щоб єму віддали мене, відпровадити до гетьмана. Як би тільки Солонина поїхав, я знову прийшов-би до приказу. Не відшукавши Юрасового дворища, я біля церкви, не знаю якої, підночував, а вранцї подавсь за Смоленську браму; там зустрів мене стрілець і привів сюди. З Москви я тїкати не гадав, порадників до втеки у мене не було і хабаря нїкому не давав. Взяв я з собою на харч пять карбованцїв і ті цїлі“.
Після сего виявилось, що Грицько Юрасів умер, а син єго Опанас сказав, що Рославця не знає.
Наказано тримати Рославця під вартою. Незабаром скоїла ся пригода, яка не мала стати на користь Рославцеви. Жінка єго Ганна, з роду Васютинських, що мешкала у Брянську, післала стародубського міщанина Яська Ничипоренка (він приїхав до неї від Рославцевого приятеля Івана Кисилевського, попа з села Гордова, що від Стародуба за 20 верств) з підробленою чолобитною. Її склали, буцїм то, полчане стародубського полку, що встоювали перед царем за свого любого полковника. Навсправжки-же її склав сам Кисилевський без усякої участи тих, від імени котрих її посилано. Рославцева жінка додала і від себе лист до чоловіка і поручила міщани-
