ли в Ладижинї нас несподївано і побили. Якби цареви ранїш було відомо про ваші заміри, так султана вашого стрінули-б не то що за Днїстром, але ще й за Дунаєм“. Розлютований визір наказав відтяти єму голову, але схаменувшись, знову єго завернув. А Мурашка став люто лаяти визіра і султана та всїх Турків і проклинав бусурменську віру. Визір наказав покарати єго на горло.[1]
Спід Ладижина головний визір вирядив свого товарища або каїм-мекама, любимця султанського Мустафа-башу, до Уманя — з наказом спалити місто та мешканцїв полонити. А як що спротивляти муть ся — перебити всїх без жалю.
Разом з Турками під'їхала до Уманя Дорошенкова старшина й почала вмовляти Уманцїв піддатись, обіцяючи ласку. Уманський полковник Яворський спокусив ся на такі обіцянки і пішов у турецький табор на поклон. Єго оголошено невольником і заковано. Умань лишила са без привідця. Турки вимагали безумовної покірливости. Після сего прибули до турецького табору полкові чини, значнїші козаки й городяне.
- ↑ Се сьвідоцтво Анастаса Черкеса, Грека, що крамарював у Лисянцї. Як полонили Грицька Дорошенка, він прибув до Переяслава і тут єго постановлено „ротмістром“ в охочому війску. Самійлович вирядив єго з віддїлом на Поділлє, де він, злучившись з Мурашкою та Войцою-Сербином, засїв у Ладижинї. Анастас сьвідчив, що як з'явилась турецька потуга, Войца-Сербин потай утїк, а потім Мурашка піддавсь Туркам, і ті, що лишились, обрали за старшину Анастаса. Шість день Турки палили у місто, на семий зробили два приступи. Анастас дав їм відсїч. Але городяне поддались і всїх їх було обернуто в неволю, а молодих дїтий бусурмени покололи списами і ножами. Анастас, ухиляючись від лютої кари, яка стрінула-б єго яко старшину, переодяг ся селянином. Єго було продано, викуплено волоським господарем Дукою і виряжено через Угорщину у Польщу. Він ставив ся там перед королем. Король єго повитав, обдарував і пустив на Україну, а Самійлович післав єго до Москви. В єго сьвідоцтві багато чванливости та неімовірности. У Ладижинї окрім 20.000 городян з їх жінками та дїтьми, війскових людий було тільки 1½ тисячи, тільки одна гармата й та попсована, а окопи дуже погані; у Турків же до 40.000 війска і 80 гармат, але Анастас так хоробро відбивав ся, що побив 19.000 ворогів. Султан покарав на горло отамана яничар, гнїваючись, чому не взяв міста, і назначив 500 червінцїв за Анастасову голову! Про Мурашку — така суперечка: спочатку казано, що Мурашка піддавсь й листовне вмовляв Анастаса піти за ним, а потім казано, що визір покарав на горло Мурашку за сьміливі й відважні вихвалки. Того-ж то се сьвідоцтво мало важне.
