Сторінка:Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu/68

— 56 —

сполохнули козаків, під мукою наговоривши їм, нїбито Турки погодили ся з Поляками та йдуть на Київ. Войца-Сербин злучив ся з Андрієм Мурашкою, якого Самійлович теж вирядив у Ладижин з охочим полком. Ледве встигли вони вступити в се місто, як під Ладижин підійшла турецько-татарська потуга. Ладиженські околицї попалено. Козаки замкнули ся у замку. Але ладижинське поспільство перелякало ся: викинули білу корогву. Великий визір спочатку сеї війни оповістив наказ: „губити всїх невір шаблею“ і Турки, не звертаючи уваги на білу корогву, далї палили у Ладижин. Городяне вирядили до него ще депутатів: ті кланяли ся Туркам і запевняли, що всї мешканцї ладижинські лишають ся вірними підданими падишаха, що ворожі вчинки виявляють не вони, а 2000 барабашівцїв, що прийшли до них непрохані і засїли у замку. Великий визір дав їм таку відповідь: „Коли-б ви були справдї вірні піддані Високої Порти, то ви мусїли-б або видати тих, що до вас прийшли, або відцуратись від них. Побідникам не можна чинити між вами ріжницю“. Ще дужче почали палити, і городяне в-третє вирядили депутатів: начолї їх був ладижиньський протопоп. Мешканцї здавали ся на волю побідника і прохали тільки випустити їх живцем з родинами та добром. Невблаганий визір сказав: що небудь одно з двох вибирайте — або неволю, або смерть; іншої долї вам не буде. Як що ще раз з сим прийдете, звелю гарматами все зустрінути!“ Другого дня городяне вирядили сказати, що здають ся зовсїм на волю побідника. Вийшло 800 козаків, поклали зброю, Турки зараз забили їх у колодки й виправили невольниками на свої ґалєри. Така-ж доля зустріла всїх ладижинських городян з їх родинами. Мурашка нї защо не хтїв піддатись, тримавсь де кілька день з своїми козаками, поки всї не пристали від безупинних баталїй, від спеки та безвіддя, і не полягли оден за одним. Так каже одна звістка. По другій звістцї Мурашка піддавсь сам і з ним 12 чоловіка, між яких були сотник та протопоп. Але коли визір почав чинити допрос, скільки війска у Ромодановського та Самійловича, Мурашка відповів: так багато, що можуть перемогти і султана, і хана. Отсе не подобалось визірови. Він гримнув на Мурашку, а Мурашка сьміливо став докоряти визіреви: „Ви — казав він — по злодїйськи прийшли на нас. Так межи державцїв не водить ся: обступи-