чивсь, і в чому дав тобі слово. Ти лишиш ся увесь при всїм своїм добрі, зо всїм своїм господарством. Засилаю з тобою Павла Михайленка, нїженського полкового писаря. Він тебе і до Москви і відтіль назад з Москви провожати ме. Тілько ти у малоросийському приказї щиро повідай все, що нам тут казав про Дорошенкові заміри, і про хана, і про Сїрка, і про інше все; з жадною справою, хоч і малою, не таїсь. Бажаю тобі щасливого пути і скорого до нас повороту.
Мазепа був людина дуже метка і розумна, а до того з таких, що мають природжену вдачу, відразу кожному подобатись і вабити до себе людські серця. Ухиливши ся від крайного лиха в степу від запорожцїв, він встиг подобатись Самійловичу і Ромадановському. Відразу подобав ся він, кому треба було, і в Москві. Мазепа розміркував, що служити Дорошенкови більше нема користи, бо Дорошенкова справа була вже трохи не зовсїм програна. Мазепа зрозумів, що хто з близьких до Дорошенка саме за вчасу за наруч від него відцураєть ся та послужить супротивникам єго, той багато покористуєть ся з сего. В такому саме становищі почував себе Мазепа. Він у „малоросийському приказї“ все розповів про свої відносини до Дорошенка, про відомі єму заміри правобережного гетьмана та про різні обставини і подїї останього часу.
— „Чому — спитали Мазепу — Дорошенко не післав заручників у Черкаси, коли боярин та гетьман виправили до него післанцїв, прийняти від него присягу?“
Мазепа висловив: — приїхало 23 чоловіка від Сїрка і почали казати Дорошенкові, щоб він не їздив до боярина та до гетьмана до Переяслава, не віддавав би своєї булави та бунчука, а, як і перше, — лишав ся-б за гетьмана на правому боцї. А приїхав би у Сїч, щоб затвердити своє гетьманство. А тут прийшли вістки, що з Криму йде до Дорошенка на підмогу орда. Дорошенко не поїхав у Запорожську Сїч, страхаючись царських людий на дорозї, але з післанцем стрілецьким головою не став вже зсилати ся. Я просивсь у него до Корсуня до своєї жінки, а Дорошенко не пустив мене і сказав: „Тебе, певно, Рамодановський спокушує соболями, хочеш мене зрадити!“ Він наказав менї заприсягнути, а потім заслав мене до турецького визіря з листом і наказав переказати єму, щоб скоріш було прислано турецьке або татарське війско. З сїм і
