їнї, але українських бранцїв, яких узято перше і оселено в Московщинї, коли вони не вчинили якого злочинства, дозволяло ся не видавати. Українцям — не привозити до Московщини тютюну і горілки. Гетьман і на правому боцї, як і на лївому, без ради старшини не міг нїкого карати на горло і відбирати нї в кого маєтности. Далї прохали ласки про такі статтї, які вже ранїш прийнято було задля лївого боку московським урядом, і тепер без жадного змагання і без запитання в Москві — стверджали ся задля правого боку боярином Ромодановським. Головнїйші були: козацьке добро лишаєть ся за козацькими удовами і дїтьми, козаки вільні від підвідного і постоялого; в козацький реєстр записати 20.000 козаків з правобережа, а коли треба — міщанських і селянських дїтий; збирати податки з маєтностий задля прожитку козацького війска, окрім маєтностий архієрейських та монастирських; право козацьких урядників, що володїли маєтками, судити своїх селян.
Після всего того заприсягали по записи ґенеральна старшина, обозний Гулак, осавула Лизогуб, суддя Петренко, полковники, сотники і всяка старшина війска запорожського правого берега Днїпра. Всї прикладали руки до статий, що прохали.
Хто з полковників сказав:
— Просимо, щоб гетьман мешкав у Чигиринї або у Каневі; а як що неможливо — нехай у Переяславі, що блище до нашого правобережа.
— Радий я жити там, де менї великий цар накаже, — сказав Самійлович.
Старшина, полковники та прості козаки лївого боку, що були на радї, стояли осторонь і не брали жадної участи у всему, що чинило ся перед їхнїми очима.
Як рада закінчила ся, прибув від Дорошенка ґенеральний писар Мазепа. Дорошенко по приятельски листував до свого супротивника, що ладен вчинити по царськомѵ наказу, аби тільки нїчим не було зрушено стародавні права і вольности.
Боярин та гетьман стали розпитувати у Мазепи. Мазепа сказав:
— Коли гетьман Дорошенко виправляв мене, то присягнув, що хоче сам йти до Переяслава прохати ласки, щоб цар прийняв єго у підданьство і провини єму вибачив. Тебе-ж, бо-
