ського з гетьманом Самійловичем на чолї. Дійшли до Днїпра проти Крилова.[1] Спалили Воронівку,[2] Боровицю,[2] Бужин.[2] З Бужина виправили ватагу до Чигирина, боярин — свого товариша Скуратова, гетьман — Дмитрашка-Райча. Дорошенко вирядив проти них 2.000 на половину кінних, на половину піших. Дорошенківцї не встояли в сїчі і втїкли. Скуратів та Дмитрашко-Райча спалили передню частину чигиринського замку і повернули до Бужина.
Московське війско по кризї рушило в гору по Днїпру — і лютого 2-го дійшло до Черкас. Там пробував Дорошенків обозний Гулак з черкаським полковником Григоровичем. Коли до них було післано у Черкаси заклик піддатись — вони відмовили. Почалась сїча і стояла вона два днї. Було узято два міста; з яких друге було в серединї першого; далї було ще третє місто — в серединї другого. Скоро заходили ся коло сего третього, обложенцї замахали шапками і загукали, що піддають ся. Виїхали обозний Гулак, полковник Григорович, протопоп Семен Лукянович та значний товариш Левко Потапенко з декотрими іншими: вони заприсягли на вічне підданьство цареви. В Черкасах, окрім черкаського полку, пробували тодї до-ча́су дві сотнї корсунського полку, — і ті заприсягли разом з Черкасцями. Черкасцї підчас нападу на місто не великої зазнали шкоди, бо сидїли по хатах позачинявшись. Ватажки наказали Гулаку і Григоровичеви з черкаськими козаками йти з собою на інші міста, а в Черкасах лишили: Самійлович — прилуцького полковника Лазаря Горленка, а Ромодановський — острогожського полковника Герасима Карабута з їх полчанами.
Лютого 8-го війско прибуло до Мошен.[3] Се місточко, — певно тодї нелюдне, бо відтіль багато мешканцїв перебрало ся на лївий берег, — піддало ся і заприсягнуло цареви не змагаючись. Відсїль ватажки вирядили видїл запрошувати Канїв до здачи, а самі зараз за ними рушили з обозом по кризї до того-же пак міста. У Каневі перебував ґенеральний осавула Лизогуб, постановлений від Дорошенка наказним: для запо-
