Сторінка:Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu/44

Цю сторінку схвалено
— 32 —

засилати. Сего у нас вельми жахають ся. Тай ще й того вельми жахають ся: — як піддадуть ся під високу царську руку, а великий цар зволить королївській величности їх вернути, як вже було за Брюховецького. Які міста було забрано, а потім знову вернули Польщі! Тодї вже не буде в нас спокою, бо під королївською рукою нам нї за що не бути!“ Прощаючись зі мною Лизогуб сказав: „Нехай царський піддячий приїде до мене в Канїв побачитись!“

Щоголїв без волї гетьмана не висловлював багато де-чого і не наваживсь їхати до самого Лизогуба на зобаченнє, бо він не відав гаразд щирости Лизогуба, і повернув до Батурина. Дмитрашко-Райча, завсїди прихильний коверзувати, силкував ся на прощаннє удавати з себе найбільш прихильного до царя і здатного зробити послуги, а всїх взагалї своїх земляків-Українцїв ганьбив на всї боки, не називаючи нїкого особисто, і тілько одного Лизогуба похваляв.

Повернувши до Батурина, піддячий почув від Самійловича таку думку про Лизогуба:

— Няв віри я Лизогубу доти, поки не був він сватом з Дорошенком, а тепер не йму віри. Гадаю, що все, що Лизогуб казав Греку Павлови, се навчив єго так казати сам Дорошенко. Ось коли підемо з князем Ромодановським на той бік з війском, тодї відразу почнуть нам піддаватись, тямлючи добре, що інакше Турки прийдуть та усїх розволочуть. Ось Хмельницький знав ся з бусурманом, тай залетїв у Царгород. Тай Дорошенко зпід Каменця на силу утїк від бусурмена. Не линути єму і на далї. До Лизогуба засилати не треба. Лизогуб наші слова стане Дорошенкови переказувати, а Дорошенко переказувати ме про се султану і тим стане єго проти нас підбивати.

Слова сї показували, яке обопільне зневіреннє панувало в українській громадї: оден одного хотїв підвести, оден одного стеріг ся. Самійлович, як навчив єго минулий досьвід, озирав ся на всї боки, щоб єго не провели і не підбурили проти него уряду в Москві.

Щоголїв поїхав 13-го березоля.

По умові з Турками Поляки повинні були дати Дорошенкови Білу Церкву, але білоцерківський комендант Лобель не віддавав її, а Ханенко все титуловав ся гетьманом всего