Після сего проходили днї за днями, — з обох боків палили безуговно. Турецькі гармати були і більші і лїпші від польских, — гармаші зручнїйші, і турецькі ядра входили аршинів на два в земляний вал. У Поляків гармати були так собі, а невеличка лїчба жовнїрів, беручи на увагу безуговну працю, швидко знемоглась, бо не мала часу нї з'їсти, нї відпочити. Не маючи чим оборонятись, Поляків опанував великий ляк, як вони зуздріли велику силу війска, що як комашня ворушились аж до Жванця. Що дня в місто падало 400 стрілів та близько півтораста ґранат, — а тут ще одна впала на нїмецьку церкву протестаньску та й запалила її. Окрім стрілів у Турків ще чинила ся друга робота: вони вели підкопи й на них покладали велику надїю.
12-го серпня до турецького табору приїхали польскі післанцї Беньовский та Гуляницький з скаргою від польского короля, що султан потай та без упередження вступив до володїння Речи Посполитої. Султан відповів королеви, що він прийшов не потай, а наперед оголосивши, що йде війною і тепер запрошував польского короля виходити у поле. Давши відповідь післанцям, султан того-ж дня звелїв кримському ханови та Дорошенкови рушити до Львова супроти королївського війска, а сам лишив ся кінчати з Каменцем.
14-го серпня Турки захопили окільні батериї, на які Поляки покладали велику надїю і зараз-же почали підступати до Каменця; з обидвох боків побито багато народу і Туркам сего таки дня довелось на стїнї Каменця поставити корогву іслама, але се, як вони самі казали, був ще не кінець.
16-го серпня Турки у підкоп повкочували бочки з порохом тай запалили. З великим тріском полетїли у гору бервена та каміннє, що складали стїну, а одна башта зовсїм упала. Через пролом Турки зуздріли ще другу стїну і от довелось підкопуватись ще й під неї.
Однакже обложенцї не дочекавшись запомоги, зміркували, що далїй їм оборонятись нїяк, особливо, вважаючи, що шанцї ворогів наблизились до міста, та вже, що можна через стїну перекинути каміння. 17-го серпня комендант звелїв викинути білу корогву. На початку визір не няв віри, підозріваючи, що се такі-ж самі хитрощі, як були й спершу, але з Каменця прийшли заступники, прохаючи, щоб почали умовлятись
