Самійлович не вгоден війску, так єго скидають з уряду; а єнеральному обозному Борковському велено кермувати ладом війсковим, призначеннєм про вибір нового гетьмана.
Старшина передала Ґолїцину бунчук і булаву і прохала доручити їх тому, кого оберуть на гетьмана.
На те щоб спорудити виборну раду, треба було царську коругов. По неї Ґолїцин послав думного дяка Омеляна Українцева — і велїв писати зазив до духовенства і до значнїйших козаків, які не були притомними в таборі, щоб збирали ся на раду. Тогож дня Ґолїцин пустив двох гонцїв — одного в Москву з вісткою, що гетьмана взяв в арешт, а другого з приказом до Неплюєва, щоб арештував Григорія Самійловича і всїх приятелїв гетьмана, а перш за всїх єнерального бунчужного Леонтія Полуботка, що на той час був за переяславського полковника. А старшина від себе вирядила до Неплюєва полтавського осавулу Черняка.
Тимчасом звістка про арешт гетьмана залунала по козацькому табору і підняла колотнечу, але не з спочуття до Самійловича, а з ненависти до него і урядовання єго. Перш за всїх підняли розрух козаки полку гадяцького і замордували свого обозного полкового Кіяшку і кількох єго товаришів. Ґолїцин, довідавшись про ворохобню, послав своїх Москалїв, щоб втихомирили Гадячан. Алеж ворохобня шпарко прокинула ся і по других полках. Козаки ватагами почали кидати табор і рушали по краю, щоб підструнювати поспільство і мужиків, бити орандарів і палити панські житла. Се спонукало Ґолїцина прискорити вибір гетьмана, щоб оновити в краю владу і лад. Він призначив раду на 25 день липня.
Виряжений старшиною Черняк попередив Неплюєва, побачив ся з Григорієм Самійловичем, переказав, що єго батька скинено з уряду і арештовано і вимагав, щоб булаву наказного гетьмана Григорій передав миргородському полковникови Апостолу, — „А щож винен мій батько“, промовив Григорій, зітхаючи і передав булаву, але пернач полковницький лишив при собі, бо з уряду полковницького єго не скинено. Слїдом за Апостолом він рушив на Кодак. Неплюєв ішов у слїд єго. Величко повідає, що Григорій написав тодї лист до Ґолїцина, просячи батькови пощади і правосуддя і під охорону князя віддавав свою родину і кревних. Дійшли до Кодака.
