деякі були визволені, з сего виходили непорозуміння і путанина. Після мирової Польщі з Московщиною усї сподївали ся, що тепер вийдуть для народа пільги і оранд не буде. Стало ся инакше. Війна, що замислили проти Туреччини, вимагала нових податків; тим то „рати“ не тільки не були скасовані, а навіть побільшено їх; напр. з Лубенського полку на рік 1685 призначено було 7010 золотих „рати“, а нарік 1686 вже аж 17.000 золотих. Оранди ті усїм були занадто осоружними. Нарід виводив їх з зажерливости і самовластя гетьмана-поповича, хоча дїйсне заведено їх з волї уряду московського. Прецїнь же народ обурювали не стільки самі оранди, як надужитя при зборі сего податку. Про се запевняє і сучасник — лїтописець.
Все отсе були такі умови, що сприяли скинути гетьмана з уряду; алеж головною причиною стали ся ремствованнє уряду московського на Самійловича неприхильність єго до згоди з Польщею і до спілки проти Туреччини і Криму. Старшина не долюблювала гетьмана за єго піндючність, зажерливість та за своєвольство — і вона спостерегла, що прийшов той час, коли доносу на гетьмана піймуть віри.
Війско рушило з берегів Кінської-Води і 4 липня прийшло на берег річки Самари. Спершу через річку переправило ся війско українське, а московське ще лишило ся на другому березї. Тодї саме не знати, з якої причини погоріли мости, побудовані ще ранїйш заходом Неплюєва. Козацька старшина і сей випадок долучила до свого доносу на гетьмана, буцїм би то він на умисне звелїв попалити мости, щоб війско московське зістало ся за річкою. Треба було спожити чимало працї і часу на будованнє нових мостів.
Рушаючи далї, війско 7 липня зупинило ся біля річки Кильченї. Тут єнеральні старшини: обозний Борковський, суддя Воєхович, та писар Прокопович, полковники Солонина, Лизогуб, Гамалїя, Дмитрашко-Райча, Степан Забіла та Кочубей подали князю Ґолїцину донос. Гадають, що привідцею в сїй справі був Мазепа; така гадка певна, бо опісля старшини приватно питали ся у Ґолїцина: кого-б він волїв бачити гетьманом? він відповів — Мазепу. Через два роки після отих от подїй Мазепа подав реєстер тим хабарям, що дав він Голїцину, усего на 17.390 руб., з того готовими грішми 11.000,
