„Тодї приходьте, мовив Ромодановський, завтра, 17-го червця до царського намету вибирати гетьмана. До вас прислали указ, щоб ви вирядили в Москву Сїрка а вкупі з ним мурзу Дігмамета, але й досї сего не зроблено.“
„Ми чекали твого боярського прибуття“, відповів обозний.
„Сегодня, промовив Ромодановський, виряжу їх за сторожею“.
А Сїрка вже заздалегідь привезено сюди і тепер єго віддали Ромодановському, а сей зараз же вирядив єго до столицї.
17-го червця, о третїй годинї в день (як тепер лїчити, то се було-б о десятій з рана) прибув до боярського табору архиєрей Лазар Баранович, з архимандритою Новгород-Сїверського монастиря Михайлом Лежайським. З шаною зустрів архиєрея боярин з товаришами. За архиєреєм прибув і Григорий Неєлов з своїма стрільцями.
Старшина й полковники прибули до намету. Попереду несли клейноди (ознаки гетьманського уряду): булаву, корогву, бунчук та литаври. Лавою за старшиною та полковниками рушали козаки, яким належало бути на радї. Після привитання, як було звичайно, Ромодановський звелїв перед наметом царським обладнати майдан (просторе місце). Там постановили стілець з іконою Христа Спасителя, а біля него другий, на сей останнїй поклали гетьманську булаву, а біля столу постановили корогву й бунчук. З намету виступили боярин та архиєрей. Архиєрей промовив молитву. Боярин уклонив ся на всї чотири боки й промовив:
„Великий цар послав мене свого боярина й звелїв менї бути притомним на радї для вибору гетьмана, а вибір гетьмана належить до вашого війскового права і залежить від вашої волї, кого побажає вибрати усе війско: ви обозний та вся старшина й усе війско запорожське з сего боку Днїпра — вибирайте собі гетьмана.“
Се промовивши, боярин відійшов на бік.
Не довго гаялись з вибором, бо вже заздалегідь умовились і самого боярина оповістили, як кажуть, на чому все скінчить ся. Виборцї оголосили за гетьмана ґенерального суддю Івана Самійловича. Дмитрашко Райча та Костянтин Солонина підхопили єго попід руки тай постановили на стіл.
