як їх помирити. Будуть Москалї мене памятувати і тямити муть, як нас шанувати“.
Гетьманові надїї не справдили ся: з'їзд з Кримцями не спорудив ся і гетьмана не прохали на посередника, а на веснї р. 1687 прийшов до него унїверсал царський, щоб з усїм війском рушав в похід.
Під кінець квітня новий унїверсал гетьманський зняв на ноги усе козацтво. Коли гетьман виїздив з свого батуринського двірця, кінь єго на мосту спіткнув ся. „Се недобра ознака“ — мовив тодї дехто.
Гетьман простував на Гадяч. В Гадячі зібрали ся і зустріли єго кілька полків. З ними він рушив на Полтаву: тут пристали до него инчі полки, що зібрали ся в Полтаві.
В Полтаві старенький піп Іван Величковський поблагословив гетьмана образом св. Івана Кущника — гетьманового патрона і подав єму власного твору вірши. З гетьманом була тодї уся ґенеральна старшина, усї полковники і значні товариші війскові. Під кінець мая на степу між річкою Орелею і річкою Самарою війско українське пристало до війска московського: першого було близько 50 тисячів, а другого тисячів сотня. Ґордон, що був в тому походї, каже, що у війску московському було 20 тисячів возів і обоз займав завширшки 557, а завдовжки 1000 сяжнїв. Праве крило прикривав єнерал Аггей Шепелев, а лїве — єнерал Ґордон, в осередку було пять полків стрілецьких. Головував над війском полюбовник царівни Софії князь Василь Ґолїцин. Злучене війско рушало далї в степи. Спека була страшенна: цїле лїто з самої весни не було дощу, по ночах не сїдала роса, трава посхла; духота і курява істомлювали війско; чимало людий занедужало на очи. Більш завсїх натерпів ся гетьман, бо він і перш ще нездужав на очи. Він бурчав: „Ну вже отся не розсудлива війна московська! зовсїм взяла вона моє здоровлє! Чортячу тяготу Москва на себе взяла. На цїлий сьвіт вславили ся, що воюють царство кримське, а самих себе не вміють оборонити. Сидїли у себе дома та свої межі обороняли“.
Доплентали ся до річки Кінські-Води. 13 червня перейшли через неї і верстов за 15 низше від острова Хортицї і до 45 верстов висше Сїчи запорожської отаборили ся в Великому Лузї. Тут страшенний смрід почав турбувати війско: з півдня
