мандрит Варлаам Ясинський визвав єго в Лавру — писати життя сьвятих.
Опріч показаних письменників духовного стану, були в сю добу на Українї і сьвітські письменники, історики: розуміємо автора лїтописи Самовидця, що без сумнїву жив у другій половинї XVII віку, разом з Грабянкою, Величком і инчими, але подрібна оцїнка їх творів, що належить не тілько до одної доби „Руїни“, а й до усеї істориї України, повинна бути предметом окремої студиї. Ремесла, промисли і торговля головним робом мали своїх дїячів по тих містах, що користувались з маґдебурського права, де істнували цехн, улагоджені на нїмецький середневіковий зразок; але і по всїх инчих містах були люди, що особливо присьвячували себе до сего дїла. В сей період найбільше користувались з таких ремесел як будівництво і землекопне дїло, бо захистка від постійних татарських нападів вимагала будівлї городків, де твердинї були з ровів та валів з деревяними стїнами. Майже кожне значне сего було обведене такими кріпостями і звалось городом. Опріч того, після кожного татарського погрому приходилось відбудовувати зруйновані і спалені двори. Через се на Українї було так багато ремісників, що звались будниками, горододїлами і теслями“ і грабарів або „могильників“. Ставити камяні будинки Українцї не вміли, і через те, як будували камінні церкви в Чернигові і в Києві, то закликали Москалїв. За те між Українцями було тодї дуже розповсюджене ковальство. Не кажемо про великі міста, де між инчими був і ковальский цех, скрізь було не мало ковалїв і оружейників, бо козакам часто треба було лагодити своє оруже. Найголовнїйше дїло поспільства — се було хлїборобство, і в урожайні роки хлїба було дуже багато: поселяне спробували єго переважно на Запорожі, бо сїчовики зовсїм не працювали над хлїборобством, а з Запорожа в Гетьманщину доставлялась риби та сіль. Відсилали хлїб і в Польщу.
В самій Гетьманщинї лишка зерна ішла на винокурнї, які одначе були розповсюджені переважно в північних полках, де було більше лїсу. Винокурнї підлегали, як ми вже казали, орандї як і деготь і тютюн. Деготь виганяв ся в стародубському полку разом з смолою і поташом. Українцї вважали користним для себе вино й тютюн возити в московське
