Наприклад, ігумен київського Михайлівського манастиря Софонович, що жив в сю саму добу, написав книгу: „Виклад или ученіє о церковних тайнах“; хоча книга єго вважала ся на Українї зовсїм православною і її вже тричі видавано друкованою (1666, 1668, 1674 років), але в Москві патриярха Йоаким знайшов в нїй не православні, а римсько-католицкі погляди. Павло Негребецький, вихованець львівський, що жив у Москві, вважав шкодливим, що в Українї, як і в Білоруси, учились більше латинської анїж грецької мови. Він показує, то тільки мала частина вихованцїв таким робом не пристала до унїї, „та і в тих, що не падають, — каже він, — впізнають ся останки єзуїтські, бо єзуїти не вчать високих наук, аж поки перед Богом не пообіцяють ся держати латинської релїґії“. Тут було зачеплено справдї слабу сторона реформи Петра Могили, що мав на думцї відбивати ся від римської віри начеб то її оружем, і через се орґанїзував свою колєґію на зразок римсько-католицький, а через те непомітно стали туди входити декотрі західні богословські погляди і благочестиві заходи більш західної анїж східної церкви.
Як підупала правобережна Україна, осередком розумової дїяльности стала чернигівська епархия. Опріч вище показаних письменників, там в добу „Руїни“ славлять і инчі проповідннки: новгород-сїверський „казнодїй“ (проповідник) Тимотей Богданович, Варлаам Михневич і найзнаменитший з усїх Дмитро Туптало, опісля митрополїта ростовський, зачислений до лику сьвятих. Він за дуже молодих лїт постриг ся в київському Кирилівському манастирі, не мавши спроможности докінчити як слїд свого виховання, але сю недостачу він виповнив своїм надзвичайним природном таланом: висьвячений 1675 року на єроманаха в Густинському[1] манастирі, він два роки своїм таланом проповідника притягав в сей манастир купи благочестних прочан. Від'їхавши на час в Литву, він потім скоро з'явив ся з батуринському Крупецькому манастирі ігуменом, а через недовгий час зрік ся свого сану і проживав в томуж манастирі, яко проповідник до 1684 року, коли архи-
- ↑ Коло города Прилук, Полтав. губ.
