зглянеть ся на нас та звелить, щоб нї у гетьмана нї у полковників не було компанїї.“
I справдї, за Многогрішного, користуючи з дозволу малого компанїйського полку, українські полковники позапроваджували у себе окрімні компанїї і таким робом доходило до того, що по Українї складене буде інше війско опріч козацького і хоть воно-б залежало від тих самих полковників, одначе-б складало ся де збільше з охотників, а, в тій лїчбі з чужоземцїв. Навряд, чи вигідна була-б для уряду така проява в прилученому до держави краї.
„Буде так, як прохаєте“, промовив Ромодановський і з свого боку визначив зміни, які треба було вчинити в глухівській умові. Він казав:
„В 17 артикулї глухівської умови казано, що в часї з'їздів царських післанцїв з післанцями польского короля, щоб і з вашого боку були післанцї і чули про ваші українські справи. Але коли в Москві з'їжджали ся польскі післанцї з царськими боярами, а з вашого боку прислано Костянтина Солонину, тодї польскі післанцї оповістили, що вони не мають від свого короля дозволу приймати на з'їзд вашого післанця. Нехай на далїй ви не посилати мете на з'їзд своїх післанцїв, щоб не мати собі трат, а посольскій справі перепон, а коли на з'їздї припаде яка небудь ваша справа, або складати меть ся умова, тодї великий цар звелить оповіщати вас про се листами.
„Покладаємо ся на волю великого царя“, відвітувала старшина. Тодї нараз прилетїв з Москви післанець і доручив бояринови царський лист. Як прочитав єго боярин, то голосно промовив:
„Велика радість склала ся єго царському величеству. В 30 день мая сего року, по молитвах сьв. отцїв, Бог дав нашому цареви сина, а нам царевича та великого князя Петра Олексїєвича, усеї Великої, Малої і Білої Росиї. Йменини сьвяткувати муть ся 29 червця.“
Старшина промовила поздоровленнє. Тодї Ромодановський знов вернув ся до справи й запитав:
„Які-ж нові артикули бажаєте постановляти — оповістїть.“
За всїх відвітував обозний:
„У нас не буде нїяких нових артикулів.“