вата, та чотири днї дороги, аж до самого міста Сороки, на молдованській границї.
Певно, що в описану нами добу „Руїни“ на Українї не могло бути доброго нї розумового, нї культурного поступу. Про правобережну Україну, що повернулась на останку зовсїм на пустиню, нїчого й балакати, але в лївобережній, що була в більше спокійному становищі, ще були заховані слїди колишнього достатку, і вони давали нові паростки. В Києві, заснована Петром Могилою при братському манастирі, колєґія була стала осередком просьвітного життя цїлої України, але в добу „Руїни“ була в такому скорботному становищі, що до 1673 року в нїй майже не було постійної науки, а з сего року почала відбувати ся, але тільки в низчих клясах, і не ранїш 1677 року розпочалась знов у висших. Головною причиною сего було те, що братський манастир з'убожів до остатнього, бо майже усї маєтки єго були на правому боцї Днїпра і раз по раз терпіли від руїни. Хоча царі і „жалували“ манастиреви з колєґією нові села, польскі королї зміцнювали привилеї своїх попередників на манастирські маєтности, а митрополїта Йосиф Тукальский передав братському манастиреви і колєґії місточко Стойки, подароване єму Дорошенком на власне єго удержаннє, алеж таки подарунки зоставались переважно на папері, бо з пожалуваних маєтностий не можна було мати нїяких доходів. Професори колєґії, належачі до братії манастирської і, не маючи нїякого сталого прожитку, задовольнялись одежою та їжою, та й то старцївськими; студенти і учнї годувались милостинею. Не зважаючи на гнїтуще убожество в життї, між наставниками були люди, що з любовю справляли свої педаґоґічні обовязки, і то в сю тяжку годину смути й руїни навіть укладали підручники. Тут не місце говорити про способи тодїшнього викладання, але завважимо, що хоча в нему було багато, для нас уже непотрібною, але там уже те було добре, що не омежувуючись теоретичним викладаннєм предмету, заставляли учнїв розбирати власним розумом; задля сего в низших клясах завдавалось „екзерціциї, окупациї“, то були граматичні вправи, переклади і компоновання на завдані теми, а у висших клясах бували диспути, коли учнїв дїлили на дві половини, і кожна
