Сторінка:Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu/175

Цю сторінку схвалено
— 163 —

авчвши дві устя Ірпеани вниз від Киє Днїпром з містами Триполєм і Стайками, а за Стайками вниз Днїпром з милю, а відтіль від Днїпра почавши прямо через поля по пять миль за вширшки, а з сего міста прямо полем до річки Стугни, а коло Києва всї землї між річками Стугною та Ірпенем за водою по Стугнї аж до Василькова, і тому місточку Василькову бути в державі царській, а від Василькова вверх від Стугни в поле на пів милї вище, а відтіль полем прямо до берега Ірпени“. Весь обшир у сїй чертї межи Стугною та Ірпенем повинно бути відведено в державу царську і відмежовано посланими для сего з обох боків комісарами. Запорожцїв, що жили в Сїчі, Кодаку, по днїпрових островах, та в оселях, що поверх Сїчи, по Днїпру до гирла Тясмина віддавалось виключно в царську державу на віки, а межі від гирла Тясмина повинно бути проведено вверх поля, прямою чертою, не зачіпаючи Чигрина, до лїсу, що звав ся Чорним. Росия обовязувалась заплатити Польщі 146.000 карбованцїв. З обох сторон постановили не приймати свавольників, а король взяв на себе обовязок не подавати запомоги тим Українцям, які захтїли-б відпуститись від царської держави і перейти під Польщу. З свого боку король обіцяв православним у Речи-посполитій саму широку свободу. Обидві держави вступали у спілку проти Турків і Татар. Росия обовязувалась післати війско у Крим, і на случай, коли-б бусурмени подались до Львова, в королївську державу, посилати Польщі запомогу війском, а король обовязував ся відвертати своїм війском турецького султана від царських земель, коли-б той рушив з війском на Київ. Король обіцяв намовити до спілки проти невіри француського короля Людовика XIV. Одній сторонї не можно було замирити без другої, окроме, тим більше, що спільники проти Туреччини та Криму мають на метї визволити християнські народи, „що стогнали у тяжкій неволї під бусурменським ярмом“.

Але ся згода зоставила непорішеним саме пекуче для України питаннє, хоча й навивалась „довічною“. Підчас переговорів, як зайшла річ про руйновані міста та села на смузї вниз по Днїпру від місточка Стайок аж до річки Тясми-