Сторінка:Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu/172

— 160 —

веньства київської та чернигівської архиєпископії. Разом розіслав і гетьман свій унїверсал до усього українського народу. В постановлений термін відбулась елєкция, алеж не повна; Лазар Баранович сам не поїхав на собор, куди закликав других, не було там і инчих духовних осіб єго епархії. Більшість соборян були миряни, і на митрополїту обібрано Ґедеона, на злість Лазареви Барановичу, що вбачав непошану до него в тому, що не на єго вложили сан первосьвятителя, а тимчасом він уже кілька лїт був заступником митрополїти. Алеж духовеньство українське, що обібрало Ґедеона, дуже протестувало тодї проти підлеглости київської митрополїї московській патриярхії, спостерегаючи кінець колишнїй свободї в духовних справах і заведеннє чужих для України церковних звичаїв московських. 8 жовтня новообраний митрополїта від'їхав у Москву на посьвященнє. Єго провожало багато духовних осіб, архимандритів, ігуменів та протопопів епархій київської і чернигівської, а гетьман тогож таки місяця вирядив у Москву Кочубея просити, щоб нововибраний митрополїта вважав ся першим між руськими єрархами, і щоб єму заставлено було право носити хрест у верху мітри. Він завважав на те, що колиб задля того, щоб зрівняти усїх руських єрархів, знято було хрест з мітри київського митрополїти, то се викликало-б у католиків посьміх з приниження єго достоїнства. Ґедеона висьвячено у Москві; він правив службу по ріжних церквах в Кремлї, у селї Ізмайлові, в Новодївичому манастирі; від царів подаровано єму золоту панаґію, срібний рукомойник з „лоханю“, чимало соболїв, краму, вин, запасу наїдків ріжних і 500 карбованцїв грошима, а всїм духовним, що при нему були, роздано відповідні подарунки. Посланий у Царгород „піддячий“ Алексїєв, разом з гетьманським післанцем Лисицею, щоб випросили „одпуск“ київської митрополїї від царгородської патриархії, для переходу до патриярхії московської, навіз царгородському патриярхови на подарунок червіньцї і соболї, одначе не так то споро добив ся згоди. Особливо стояв проти сего учений єрусалимський патриярха Доситей. Він доводив, що у сему випадкови справа київська залежить не від одного царгородського патриярхи, а від згоди усїх вселенських патриярхів, і нїяк не згоджував ся на ту, якої вимагали, переміну віками осьвяченого ладу єрархічного. Пора-