потурати бажанням такого чоловіка, на якого не можна було покладати надїї, а через те 9-го червця до старшини, що часово вела лад на Українї, послано указ, вирядити до Москви Сїрка за караулом.
Ромодановський, як тільки завитав до Путивля 9-го червця, так зараз же дав звістку старшинї через харківського полковника Захаряшевича, що вступає на Україну. 12-го червця старшина виїхала з Батурина до Конотопа а звідти вже вирядила до боярина київського полковника Солонину оповістити, що радї нїяково буде зібрати ся у Конотопі через те, що навкруги міста козацьке війско випасло увесь степ, а царське війско, не маючи навкруги верстов на десять харчів, по черзї випасе збіже, через що Конотопцям скоїть ся велике лихо. Через те лїпше буде, коли раду складуть де небудь між Конотопом і Путивлем. На се Ромодановський відповів ось-як:
„Нам звелїв цар, щоб рада була в Конотопі. Ми рушимо до Конотопу.“
Відіславши Солонину, Ромодановський перевіз ся через Сейм, і зупинив ся між Конотопом і Путивлем біля місточка Козачої Діброви за 15 верств від Конотопу понад річкою Красеню, в кінцї давного закопу. Сюди прибув до него прилуцький полковник Лазар Горленко й сказав:
„Уся ґенеральна старшина та полковники бажають, щоб рада була біля Козачої Діброви; вони прибудуть до тебе, боярина, на „схід“.
Ромодановський відповів :
„Цар звелїв менї скласти раду і вибирати нового гетьмана, вибирати в Конотопі, а не в Козачій Діброві.“
Видно з усего, що боярин хотїв дословно триматись царського приказу, бо відправивши Горленка, він рушив далїй, але нараз, ледве він відійшов за три верстви від Козачої Діброви, єго зустріла ґенеральна старшина та стала прохати, щоб раду вчинити на містї і не доходячи до Конотопу.
Боярин промовив до них:
„Хоть цар повелїв бути радї в Конотопі, та нехай вже буде по вашому: вчинимо раду і в Козачій Діброві.“
Намаганнє старшини, щоб рада була не в Конотопі через брак харчів, було тілько приключкою, бо, здаєть ся, стар-
