ниця була по Бог. Минуло два місяцї. Царських посланцїв лякали тим, що Татари вчинять знищенє українським землям московської держави. Памятаючи царський наказ, що дозволяв їм поступатись хіба тільки, як дійде до скруту, посли сказали, що вони готові поменьшити свої вимагання, як що їм тільки дозволено буде годити ся з самим ханом. Ім дозволили; вони перебалакали з ханом і на останку подали єму проєкт роз'ємної грамоти, перекладеної по татарському, а хан обіцяв, що зараз відішле її до турецького падишаха. Минуло ще два місяцї. Марця 1-го 1681 р. ханський підручник Сулешов сповістив, що затверджена падишахом грамота повернула і посли повинні бути на поготові до від'їзду.
Посли просили мурз, показати їм роз'ємну грамоту, як її затвердив падишах, але вони відповіли їм гнївно і прикро: „А що се ви приїхали сюди учити наших державцїв і запроваджувати у нас московські звичаї? Беріть те, що вам подають. Кожний державець власний робити в своїй державі, що схоче. Годї-ж учити нас і показувати, а то хан свою роз'ємну грамоту і султана турецькото відішле до вашого царя своїми посланцями, а вас звелить закувати в кайдани і зашле на довічну неволю“.
Посли покликували ся на слова хана, що грамота буде не така, яку вони уложили. Їм відповіли: „Як треба було, так хан і звелїв написати. Ви будьте на поготові, щоб як вас покличуть, ми могли від'їхати“. На від'їздї 24 марця послів було покликано до хана. Хан саме тодї пробував серед поля в шатрі близько коло Бахчисарая. Він заприсягнув на коронї, що пильнувати ме умов роз'ємної грамоти на протязї двадцяти лїт, поки буде роз'єм. На тому-ж самому заприсягнули султани Калга і Нуреддін. Відпускаючи Тяпкина і Зотова, Мурад-Гирей сказав: „Нехай брат наш, великий державець, швидко і не гаючись вирядить своїх послів до турецького султана з подарунками. Глядїть же, щоб нї з Дону нї з Запорожа, нїхто не робив нїяких наїздів чи то суходолом чи морем. Ідьте-ж через Україну, нехай там знає народ про нашу марну постанову і не чинить нам нїякої кривди“.
Роз'єм з Кримом, що до головної основи єго, припадав до сподоби гетьманови і старшинї, але прикро їм було зносити втрату правобережної України. Тяпкин на поворотї, переїздячи
