Сторінка:Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu/152

Цю сторінку схвалено
— 140 —

Через усю зиму, а далї і на веснї і в лїтку 1680 р. Україна зазнала трівоги, сподїваючись нападу Турків і Татарів. Печерські ченцї загодя випросили у царя дозволу, сховатись в брянських і трубчевських манастирях, як що Турки нападуть на Київ. Самійлович пильнував коло фортецийних споруджень навпроти межигірського манастиря. Сїрко писав, що мугамедани злять ся на Сїчу і просив не гаючись прислати запомогу їй. Відсилаючи до приказу листи Сїрка, давного свого суперечника і неприхильника, гетьман повідомляв, що Сїрко через потайних посланцїв зносить ся з королем польским; що Поляки буцїмто підбивають Сїрка на таке, що будучи догідним для Поляків, шкодити ме і інтересам московської держави; на останку додавав гетьман, Сїрко має свого заступника при польскому дворі, вихрещеного Татарина, який приходить ся племенником єму.

Проміжь гетьманом, а кошевим закоювалось щось лихе, але воно повинно було погаснути через смерть Сїрка, що упокою ся на пасїцї коло Сїчи 1680 р.[1] 1 серпня. Повідомляючи про неї гетьмана, новий кошовий отаман писав, що запорожцї захопили на Азовському морї турецького корабля. Забрані у полон Турки казали, що годї сподївати ся турецького султана сего року, бо він лагодить ся воювати з Французами, хіба тільки, додавали бранцї, невелика ватага набіжить на Україну.

Справдї трівога була даремною: Татари таки набігали на береги р. Мерви на Слобідській Українї, а на веснї їх загони з'являли ся навіть попід Києвом. Але на тому і скінчило ся. Ходила гутірка, що сї загони то тільки передні ватаги Турків. І вся Україна поняла ся таким страхом від бусурменів, що гетьман не міг підрядити людий, щоб підвозити харчі до Києва для московських ратних людий. Війско стояло під зброєю навіть з початку 1681 р. Але Турків не було.

Так як ходило о роз'єм межи Москалями і мусульманами і о віддачу їм спустїлої України Правобережної, то гетьман вирядив до Москви двох посланцїв: війскового товарища Ма-

  1. Могила Сїрка лишила ся й досї по́близу від села Покровського на слободї Копилівцї. На нїй камяний хрест з написом: „тут опочиває кошовий запорозький Іван Дмитрович Сїрко, упокоїв ся 1 Серпня 1680 року“.