Сторінка:Микола Костомаров. Руіна III. Гетьманованнє Самійловича (1894).djvu/144

Цю сторінку схвалено
— 132 —

з думкою, що опинять ся під Турком. Турецької влади вони над собою близько не спробували, а польских попів їм годї було боятись, бо король ввесь край віддав Туркам. Переяславський полковник ще в листопадї, коли Хмельниченка не було, писав до гетьмана, що по ріжних містах побережних він посадив вартових, щоб „не пускали лехкодухого народу“.

27 сїчня Юрасько зпід Жовника розіслав унїверзали по містах миргородського полку, вимагаючи, щоб присилали до него виборних па поклін і він страшив, що коли прийде турецьке війско, то тодї вже не буде помилування. Тим часом Яненченко підступав до Лубен, де зачинили ся лубенський полковник Ілляшенко і охочий Новицький: вони з козаками заприсягнули міцно стояти, але, як казав гетьман, знайшлись і тутечки нерозумні, що стали нахилятись до Хмельниченка. На щастє проти него йшли полковники миргородський і полтавський, а за ними Косагів з Сум. Сам гетьман рушив вже з Батурина і був в Конотопі. Полтавський полковник Левенець напав на Хмельниченка під Жовнином[1] і примусив єго поступитись до Лукомлї[2]; Юрасько простояв там днїв зо три, але не довело ся єму переманити мешканцїв до себе і він з 300-ми Татар перейшов на той бік Днїпра, а за ним подав ся і Яненченко, котрого під Лукомлею ледві не застрілено, колиб не спас єго панцир. Перебравшись на правий берег, Юрасько хутко повернув до свого Немирова, а Яненченко до Корсуня, а кримські султани, що прийшли на поміч Юраськови розійшлись: Калга з охлялими кіньми просто на Крим, а Нуреддїн з 700 чоловіка орди знов перейшов Днїпро, накинув ся на місточка миргородського полку і взяв ясир, але на поворотї під Мендтелїївкою[3] напав на него Косагів з ратними людьми, до яких на придачу послав гетьман ще козаків з полків гадяцького, миргородського і компанїйського. Вони відібрали ясир, захопили татарський прапор і ледві не взяли в полон самого султана Нуреддїна: підстрелений з лука він з недобитками своєї орди, кинувсь прожогом навтїкача, — не шляхом, а полем, прокладуючи собі дорогу по снїгу. Погоня гнала ся за ним 20 верств, а проте він добіг

  1. Місточко Золотоношського повіту, в Полтавщинї над р. Сулою.
  2. Місточко Лубенського пов. над р. Сулою в Полтавщинї.
  3. Місточко кременецького пов., в Полтавщинї, біля р. Псьола.