віди. Але проте богато козаків не мали охоти довше воювати і самовільно втїкали за Днїпро. Се примусило гетьмана постановити варту, щоб не пускала втїкачів; а кільком втїкачам, що силкувались перепливти Днїпро, піймали і дали батогів. Біля марних заходів прихилити до себе козаків, вороги все таки напирали на обоз і палили з гармат. Доходило дїло до того, що бились не тільки збройно, але й навкулачки. Під самим візірем вбито двоє коний. Дуже бажало ся Туркам розгромити ворожий обоз, або приперти єго до Днїпра, але обложенцї, найбільше козаки, завзято оборонялись, і навіть зробили два нічні герцї, вбили і полонили богато Турків, хоча й Турки принесли у свїй табор 90 ворожих голов. Так було аж до серпня 19. На останку візір, бачучи, що заволодїти табором не вдасть ся, а своїх вояків гине не мало, у-ночі з 19 на 20 серпня зо всїм своїм війском подавсь до Чигирина; а князь Ромодановський та гетьман Самійлович з своїм війском перереправились через Днїпро вже без жадної перешкоди ворогів.
Нещасливий похід Ромодановського сплодив тодї багато поговорів. Казали, що Турки єму дали хабара, що московський боярин запродав їм Чигирин і по своїй волї вів справу так, шо вони могли єго здобути. Поміж українським та московським війском ходила така чутка: в бусурменській неволї пробував син князя Ромодановського Андрій, якого полонив року 1668 Суховієнко; візір заздалегідь заслав до Ромодановського потай переказати: як що московський отаман допустить візіреви здобути Чигирин, то візір визволить єго сина Андрія; як що-же не допустить, то до боярина пришлють голову єго сина, напхану сїном. Ромодановський, щоб спасти свого сина, повів справу так, як бажав візір. По Туреччинї казали, що Туркам прийшлось-би загинути під Чигирином, як-би їх ворог Ромодановський инакше дїяв; гетьман-же, супроти власної волї, мусїв потурати бояринови, яко царському намістникови. Коли-б же чинило ся так, як гетьманови бажалось, то жадна людина цїлою не втїкла-б з турецького війска. Про такі поговори звіщав Самійловича Куницький. Самійлович, звіщаючи про приказ, від себе додавав, що се байки брехливі. Гетьман був прихильний до Ромодановського і коли довідавсь, що московський уряд має замінити єго, яко отамана над царським
