брат Петро за її лихі вчинки положив на неї чернечу одїж, а потім бачучи свою дочку-дитину сиротою, зглянувсь над нею і знову її до себе приняв. Вона тодї обіцяла до віку нїчого не пити, бо з сего чинить вона все зле, але, як поїхав Петро до царя, почала вона знову пиячити і неподобне виробляє: потай від мене тиняєть ся і чинить лихе. Тепер, приїхавши до Сосницї, я казав їй лагодити ся їхати до свого чоловіка, а вона при своїм батькови Яненку з криком відповіла: Коли мене до Москви силоміць зашлють, то братови твоєму Петрови недовго прийдеть ся жити! Почувши таке, я і просив, щоб її до брата Петра на деякий час не виряжати.
Юдин подавсь до гетьмана і при Андрієви Дорошенку прохав вирядити Петрову жінку до Москви з царського наказу. Самійлович здававсь на заяву Андрія Дорошенка. Юдин сказав:
— Се Андрій вигадав, щоб братови жінки не пустити. Коли до него від брата челядник приїздив і пробував тут три днї, я був у тебе, гетьмане, при Андрієви. Чому-ж він нїчого такого тодї не казав?
Самійлович рішуче сказав: „Петрової жінки супроти її бажання силоміць неможна виряжати. Я писати му про се цареви у своїй грамотї.
— Коли брат Петро, — сказав Андрій Дорошенко, відаючи про лиходїйні вчинки жінки своєї, напише до мене, щоб її до него приставити, тодї я її відпущу. Я повинен здоровля брата свого берегти, а не її, лиходїйку, жалїти.
Самійлович відпустив Юдина до Москви, довівши, що Дорошенкову жінку затримав після заяви Андрія про її вчинки та про її погрози. „Як що, — додав він, — мимо всего того Петро скаже, щоб вона до него їхала, тодї я не забороняти му їй їхати“.
Дорошенко дякував Самійловичеви, що він „за високоблагочестним мудрим разміркованнєм“ затримав єго „малоумную господиню“ і, знову „падаючи до ніг господських“, благав визволити єго з неволї. В справах „малороссійскаго приказу“ значить ся, що липця 27 того-ж року до Москви прибула Дорошенкова жінка Приська. Про виїзд її з України нїчого невідомо. - З початку Дорошенка помістили, як вище казано, на новому грецькому дворищі, але, як приїхала жінка,
