жовтня приставили туди-ж протопопа Адамовича, що взято в Оболонї.
Суд чинивсь після Водохреща року 1677 у Батуринї. Засїдали ґенеральний обозний Забіля, ґенеральні суддї Домонтович та Животовський з полковниками, полкові суддї та війти з міст Києва, Нїжина та Чернигова. Гетьман, яко позивач, замість себе послав ґенерального бунчужного Полуботка та ґенерального писаря Прокоповича. Про Рославця не багато міркували: єго провина була явна, єго засуджено на смерть. Але з Адамовичем прийшлось потягатись, бо він нї на чому не признавсь. Єго вловили, покликаючись на сьвідоцтва інших. Важливійше-ж сьвідоцтво було Дорошенкового писаря Воєховича та уваги самого Дорошенка. До суду було приставлено, яко річеві докази: хрест, який протопопа посилав до Дорошенка, відпис Дорошенків з згодою, срібна зубочистка, яку потім протопопа післав до Дмитрашка-Райча з писулькою, що він від своїх „наступників“ утїкає до Москви і доручає Дмитрашкови-Райчі, замість себе, вести далї зносини з Дорошенком. Окрім сих доказів, що приставив брат Дорошенків Андрій, на Адамовича показував війсковий товариш Грембецький, що протопопа поручав єму, переказати своєму своякови, Карпови Мокриєвичу, про замір скинути з гетьманства Самійловича, та наставити Дорошенка. Про теж показав на Адамовича полковий нїженський писар Михайловський. Після сего духовні особи, що були на судї[1], присудили протопопа Адамовича розстригти і передати до сьвітського суду.
Сїчня 12, коли повинна була статись кара на горло Рославця, Самійлович оголосив царську грамоту, що злочинцеви даровано життє. Суд змінив свій присуд, та поклав Петра Рославця передати під пильний догляд на довічну зневагу, щоб єго нїколи не було назначено нї на щонайменчий чин, щоб єго було розлучено з жінкою та кревними і до віку-б не брати єму участи в жадному з'їздї межи чесними особами на Українї. Визволивши протопопу від страти, духовні особи та
- ↑ Духовник Лазаря Барановича, Теодозій Гугуревич, Чернигівського єлецького монастиря архимандрита Йояникий Голятовський, Київського Кирилівського монастиря ігумен Дзик і протопопа Чернигівський, Менський, Лохвицький та Лубенський.
