раячись, якби мене стратити, а гетьманом щоб був на обидвох боках Петро Дорошенко. Тепер, як Дорошенко з себе гетьманство скинув, єго ґенеральний писар Воєхович менї все відкрив і в листї писав: Посилав Адамович боровицького козака Дубровського і переказав через него, що на лївому боцї бажають мати за гетьмана Дорошенка, а мене не хтять і значні особи з ним, протопопом, у спілцї — полковники: стародубський Рославець, переяславський Дмитрашко-Райча, прилуцький Горленко і колишнїй ґенеральний писар Карпо Мокриєвич. Обіцяли вони з Самійловичем вчинити так, як Дорошенко накаже: або вбити, або вчинити єму те, що Многогрішному. На сему присягав ся з хрестом протопопа та віддав сей хрест козакови, щоб доручив Дорошенкови. Дорошенко, добив чолом цареви, сам менї все отсе розказав і хрест отсей передав“.
Другого дня, жовтня 3, Алмазову передано було листовно те, що показує Воєхович і Алмазов казав Рославцеви, „признайсь, кажи правду! гетьман провину твою тобі вибачить“.
— Нїчого я не знаю, — казав Рославець — з протопопом ради не мав, з Дорошенком зносин теж не мав“.
Привели Рославця вартові стрільцї перед гетьмана. І Алмазов прийшов до гетьмана. З гетьманом була вся ґенеральна старшина, кланялись Алмазову, дякували цареви за ласку, що прислав Рославця; а гетьман, звернувшись до Рославця, сказав:
„Не так ти, Петре, вчинив, як обіцяв на першій та другій радї цареви служити, а менї всякого добра бажа́ти і жадних порад не слухати. Я сподївавсь, що такого другого приятеля, як ти, у мене не було, а ти за мою добрість хтїв мене стратити; але бачиш: Бог мздовоздавець не поміг тобі“.
— Я — казав Рославець — у згодї з нїжинським протопопом не був і жадних дїл не знаю. I тим тільки перед тобою винен, що поїхав до Москви без твого дозволу і відому, а зробив я се того, що лякав ся чорної ради, щоб на тій мене не вбили“.
Рославець поваливсь в ноги, лежав долї, ридав та благав помилувати. Самійлович доручив ґенеральному бунчужному Полуботкови, тримати Рославця під вартою, розшукати протопопу і приставити на суд. Суд над ним було назначено на 6 сїчня 1677 року. Рославця вирядили до Батурина, а в кінцї
