Перед тим ченцем Дорошенко заприсяг ся, а чернець заприсяг ся перед ним за гетьмана. Потім Дорошенко прислав своїх післанцїв до нашого гетьмана у Батурин з образом Спаса; на тому образї наш гетьман заприсяг ся перед Дорошенківцями, а вони заприсягли ся перед ним за Дорошенка, Демян дав Дорошенкови запомоги на війско 24.000 ефимків. 15 сего місяця хоче Демян з жінкою і дїтьми їхати в Лубни, а поголоску пускає, що їде до Києва Богу молити ся. Коли він і справдї буде в Києві, так тілько за тим, щоб побачити ся з Дорошенком в печерському манастирі. Коли він з Батурина виїде, так вже назад не вернеть ся. Брат єго Василь, по єго-ж таки приказу, відгородив у Чернигові велике місто від малого, в котрому перебувають ратні люди царські, а гетьманське добро перевозять з Чернигова в Седнїв.“
Обозний Забіла додав: „Вже коли він з Батурина поїде, так і нам, старшинї, скаже їхати з собою, а потім і звелить нас повбивати, або в воду потопити, або по острогам позамикати за те, що ми не захочемо укупі з ним зраджувати. Знов же небезпечно й те: коли він поїде з Батурина і звелить після себе мужикам на брамі стояти, а стрільцї їх не пускати муть, — от з того й почнеть ся колотнеча і станеть ся привід до війни. Стрільцїв у Батуринї не багато та й ті аби-які; нокладати ся на батуринських стрільцїв нїчого. А тебе, Грицю Неєлов! коли-б він, виманивши за місто, не звязав та не відіслав до Криму. Коли-б не ми оберегали, так він би давно якесь лихо скоїв з Неєловим і з стрільцями. І тебе, Олександро! і тебе, Семене, ледве чи відпустить він, а коли відпустить, так ви їдьте на Путивль,[1] а то в Кролевцї[2] і Глухові вас трусити муть, шукати муть у вас листів: боязко, щоб вас не придержали.“
Тодї хтось із старшин мовив:
— „От Степана Гречаного, що був з Солониною у Москві, гетьман покликав до себе в сьвітлицю, казав єму заприсягти, що буде заодно з ним і звелїв єму про московські справи понаписувати такого, чого в Москві зовсїм не було.
