Сторінка:Микола Костомаров. Руіна II. Гетьманованнє Многогрішного (1893).djvu/76

Цю сторінку схвалено
— 66 —

так вони попередять післати війско на лївобережну Україну і там розпочнеть ся колотнеча. В Москві відповіли польским послам, що треба комісарям зібрати ся на раду та й порадити ся про заходи користні обом державам. Московським комісарям, призначеним на сю раду наказано було з Москви, щоб вони висловили Полякам, що цар не може післати свого війска через те, що Поляки не дали єму помочи тодї, як підчас зради Брюховецького татарва руйнувала царські міста. Велено було звернути увагу Поляків і на те, що вони наперекір андрусівській умові розпочали по правобережній Українї гнобити православну віру і примушувати до униї, через що Дорошенко відкинув ся від Речи Посполитої і пристав до Туреччини, а вже-ж він не заподїяв би сего, коли-б Поляки не гнобили православну віру. А що до Київа, так велено було виявити, що Київа тому не вернули Полякам, що Дорошенко пристав до Туреччини зо всїма українськими містами; таким чином і Київ перейшов би до Турків; а се для бусурменів була-б стежка не тільки на Україну, але й на всю московську державу. Так от, щоб Киїєв не дістав ся Туркам, і постачено туди війска і харчів, хоч на те Московщина і видала великих коштів; та ще й через те Києва не віддають Полякам, що після андрусівської умови з канцеляриї короля з єго підписом і печаткою виходили грамоти, а старости і підстарости суміжних міст писали листи, нехтуючи царський титул („з великим безчестєм і докорами єго царському величеству“). Опріч того по землях короля друкували ся латинські книжки („з таким великим безчестєм і докорами царському величеству, що не тілько божому помазаннику і монарху християнському, а навіть простій людинї не личило-б чути такого“). Поляки ремствували, що гетьман Многогрішний не пропустив королівського посла Жальского, що віз до Ханенка клейноти. На се Полякам велено було відповісти, що Жальского цар звелїв завернути назад через те, що посилку до Сїчи Запорожської зроблено наперекір андрусівській умові, по котрій Запорожцї повинні перебувати під обороною обох державцїв, значить, король повинен був перш, нїж посилати до Сїчи, порозуміти ся про се з Москвою.

Комісарями на нову раду вирядили 31 березіля Ордина-