скоїла ся ворохобня: якийсь Іван Кошовий прогнав Горленка з полковницького уряду, а сам став полковникувати небавом і єго прогнали; замісць єго став полковником Маценко. Горленко перебував собі у Суховієнка і листом до Маценка підмовляв єго, пристати до Суховієнка. Такі підмови по полків прилуцького і переяславського посилав і хан Адиль Гирей. Переяславський полковник Думитрашко Райч, котрий не що давно пристав до царя, тепереньки знов став потурати Суховієнкови і зсилати ся з ним. Демян Многогрішний — таким чином — бачив, що власть єго меншає, що він опинив ся на перехрестному огнї і мусить він міряти ся і з Суховієнком і з Дорошенком; царських ратних людий жадним чином не міг він випрохати, тим то і взяв ся він до приятельских зносин з Суховієнком. Демян листовне усовіщував Суховієнка і все товариство сїчове — відцурати ся від Татар і пристати під руку царя московського.
На Демянове щастє Суховієнко мало був прихильним до такої поради; але він бажав спершу упорати ся з Дорошенком. Дорошенко нещодавно побідив єго і він на него за те вельми ремствував. Після свого вибору вдруге на гетьмана, Суховієнко спершу писав Дорошенкови, щоб він прибув на Сїч і привіз клейноти гетьманські, що забрав у Бруховецького, тай покорив ся волї війска запорожського, котрому належало вольними голосами вибирати гетьмана. Коли-ж він змагати меть ся, не послухає, так Суховієнко похваляв ся йти на него війною з Татарами.
Через се Дорошенко знов сподївав ся на нові заходи Суховієнка проти него. Тодї саме уряд московський знов прислав до него просьбу, визволити полонених воєвод. Дорошенко відповідав, що раднїйший би він, давно се вчинити, але без волї ради того не сьміє: жінки, брати і дїти тих Українцїв, що московський уряд позапроторував в далекі кутки своєї держави, раз у раз намагають ся, щоб не визволяв полонених Москалїв доти, доки не будуть визволені Українцї. Одначе з тих бранцїв, що були в Чигиринї, Дорошенко випустив Приклонського, Огарева і Скуратова, визволив і жіноцтво полонене з родинами воєвод, випустив і дочку Бруховецького; жінки останнього тодї вже не було на сьвітї. На Великдень Дорошенко велїв розкувати і інчих бранцїв; дозволив їм ходити на волї; але хто єго
