то за приводом якої справи війскової, вирядити Дворецького післанцем до царя, щоб там розвідав, що замишляє Нащокин і бояри московські. „І то не добра ознака, пише Методій, що Шереметєв найледачійших з Поляків ласкаво приймає й трактує їх; бідних людий мордує, а Поляків шанує, з гармат палячи, а козаків, хоч би які вони чесні були, гірш собак лядських вважають, та ще, як казав менї Дворецький, і похваляють ся на козаків не добре. І з Дорошенком вони зсилають ся, а ти нї про що проте не відаєш. Єсть чутка, що Тяпкин з Дорошенком десь мають з'їхати ся, а тебе, мабуть, про се не звіщають. Господь знає, до чого се все, мабуть що нам на лихо“. Далї Методій радить Бруховецькому стерегти ся Нащокина і не відважувати ся їздити до него, хоч би він і кликав гетьмана. Наказуючи своєму гонцеви, пану Романовському, висловити гетьманови подробицї важної справи, Методій вкінцї свого листу додає: „Я тобі свою думку виявлю, що мінї любий мій рідний край. Не приведи Господи, щоб, залигавши нас за шию, Полякам віддавати, або до Москви водити! лїпше смерть, нїж лихе життє. Отже ти стережись, щоб часом, Боже борони, не заходили ся і коло тебе, так як коло небіжчика Барабаша: на московський віз скинуть, тай відвезуть Полякам замісць подарунка“.
Посилаючи отсей лист, Дорошенко писав до Шереметєва: „Методій був головним привідцею усякого лиха: він підвів на зраду і небіжчика Бруховецького. Тепер він присягаєть ся, буцїм то не знав, не відав; кланяєть ся, бо сподїваєть ся, що проти него нема нї доказів, нї сьвідків, а отсе власноручне єго писаннє і видає єго. Нехай же правда неправедному соромить очи.“
Методій тодї був у Київі: ось чого він прибув туди.
Відаємо, що він жив у Нїжинї. Як розпочала ся ворохобня і дочули ся у Нїжинї, що в Прилуцї воєвода піддав ся козакам, так Методій гадав перекинути ся до Київа, щоб тим показати урядови московському, що він не причастен до ворохобнї, котрої добутків він ще не тямив. В Київ єго не пустили. Тодї він хотїв дістати ся до своєї маєтности — Ушнї. Козаки провели єго туди; він вдавав, що їде не з доброї волї, а корить ся лишень силї. Тодї саме як Методій виїздив з Нїжина, воєвода нїжинський Ржевський стояв на валу; єпископ
