силу. По статуту копа проводить сьлїдство і чинить суд: 1) Коли нашкоджено в чужому лїсї (розд. VIII. артик. 51). 2) Коли хто присвоїв чужі борти, (розд. VIII. арт. 6). 3) Копа чинила сьлїдство і суд про злодїйство, коли невідомо було, хто злодїй а підзореннє за крадїж лягало на цїле село. Прецїнь же законодавець не вважав потрібним, заводити в статут цїлу систему звичайного права: він гадав, що се право люди тямлять лїпше анї-ж писане право. Тимто статут наказує розсуджувати процеси старосьвітськими звичаями раз-у-раз за такого випадку, на який бракує писаного закону. (розд. VI. арт. 1, 5, 25; розд. VIII. арт. 6). О таким чином, звичайне народне право, маючи своїма підвалинами автономію громади, було затверджене верховною властю і здобуло ся ваги і сили, на рівнї з писаними законами.
Другий литовський статут року 1566 затвердив усї артикули першого про копні суди і завів ще до себе дещо такого з звичайного права, чого бракувало в першому статутї: напр. сьлїдство і суд про тулобище такого захожого, або безрідного чоловіка, з котрого нїкому було одержати головщину, (розд. XI. арт. 61) знов ще сьлїдство і суд за спаші товаром (скотиною) збіжа (хлїба на пнї) — (розд. XIII арт. 2).
Третїй литовський статут 1588 р. затвердив істнованнє давних сїльских громад на Українї-Руси, завів до себе з перших статутів постанови про копні суди і поширив на деякі інчі краї польскої держави закладуваннє сїльских громад. Сей статут наказує, що на Руси і інде, де були копи, там вони й повинні лишити ся на старих коповищах, по старосьвітському звичаю. А там, де кіп не було, статут показує, щоб підкомірники, межуючи землї, визначали, де бути коповищу і до сїл з коповищами залїчили усї околичні села з чотирох боків на протягу цїлої милї (розд. XIV. арт. 2).
Видима річ, що статут пильнував розповсюдити сїльські, громади. Отже, не вважаючи на се, помічаємо, що в XVI. і XVII. віках, сїльскі громади підупадають і руйнують ся. I не диво! вони стояли в суперічі до нових засновин державного устрою, особливо до панської кормиги. Сїльскі громади з своїми вічами і судами здають ся нам в той час — наче яка руіна стародавної, колись великої і огрядної будівлї, посеред міста, не що давно збудованого. Сїльскі громади і їх
