Перед тим, як виконаєть ся кара, кожен, хто був на копі, мав право вимагати, щоб осудженого постановити на питку, щоб опитати єго, чи не заподїяв він ще якого інчого злочинства. Отся передсмертна питка вважалась за неминуче потребну особливо в тих околицях, де часто коїли ся злочинства. Становили злочинця на питку й тодї, коли він зводив вину ще на кого інчого; але оговору тілько тодї няли віри, коли осуджений затверджував єго перед самою смертю, стоячи вже на останнюму щаблї драбини під шибеницею. Після того кат вішав прилюдно осудженого.
Присуд копного суду по актовим книгам іменуєть ся виналязокъ, знайденє копне, усказанє копне. Пізнїйше вживаєть ся слово декрет копний. Присуд складували усї сходатаї, що були на копі. Шкода, що не відомо нам, що чинила копа тодї, коли виникали суперечні голоси і не доходили до єдиноголосного присуду.
Засновини приватного права панували у нас як за давних часів і в інчих Славян і в Нїмцїв, і по цивільним і по карним справам. Той, чиє право було зрушене злочинством, міг погодити ся з злочинцем; тодї злочинець визволяв ся цїлком від кари. Вельми поважали се, коли на смерть покалїчений прощав своєму душогубови; тодї злочинець визволяв ся і зпід суду, зпід кари і навіть не сплачував кревнякам забитого — головщини. Хочби злочинець вже був осуджений на смерть, а коли він поєднав ся, се-б то погодив ся з позивачем, то він визволяв ся зпід кари. Коли позов не кінчав ся згодою позивача з обвиновачуємим, кона видавала присуд на підставі литовського статуту.
Копа пильнувала, щоб присуд її був виконаний. Про виконаннє присуду на кару смерти вже було сказано. Коли трапляло ся, що копа присуджувала плату грішми з панського підданка, а він платити не хотїв, то вся копа йшла до єго пана і вимагала, щоб він примусив свого підданка, виконати присуд копного суду. По всїх таких випадках, коли обвиновачений не хотїв з доброї волї виконати присуд, копа закликала возного, виряжала з ним своїх заступників гродського уряду, просячи, щоб присуд копи був заведений в актові книги.
