турбувавъ та вдержувавъ ихъ, ажь поки Выговскій не впорався зъ ихъ спо̂льниками.
Дня 4. лютого Выговскій обложивъ Миргородъ й по̂славъ умовляти мѣсто, що бъ одстряло во̂дъ Москвы та одностайно стало за батько̂вщину, й обѣцявся нѣкому не мститись. Миргородскій протопо̂пъ, на имя Пилипъ, почавъ говорити за Выговского й такъ уплынувъ своими речами, що не то̂лько навернувъ козако̂въ миргородскихъ, та ще й самого Степана Довгаля прихиливъ. Свавольства та грабованя, що чинили Москалѣ по мѣстѣ, роздрочили Миргородцѣвъ; вони одо̂мкнули ворота й признали власть гетьмана. Запеклый єго ворогъ, котрого во̂нъ такъ щиро допинався злапати вкупѣ зъ иншими верховодниками ворожои партіи, прибувъ до Выговского, й, по братерско̂мъ привитаню, вкупѣ зъ нимъ повѣвъ своихъ козако̂въ далѣ. Московскихъ во̂йсковыхъ, що були въ Миргородѣ, пущено до своихъ. Выговскій ставъ скро̂зь поводитись ласкаво, де слухалися єго умовы; мѣсточка й села, одно за другимъ, корилися єму й приставали до єго боку. Воєводы московски̂ боялися, що бъ самъ Безпалый не зрѣкся свого гетьманьства та не приставъ до Выговского. Куракинъ зъ Лохвицѣ швидше по̂славъ до Ромна шматъ пѣхоты на оборону того пункта нового козацкого уряду. Справдѣ, ставши по̂дъ Зѣньковомъ, Выговскій посылавъ до Безпалого умовленя, що бъ одстрявавъ во̂дъ Москвы та пристававъ на спо̂льну справу. Мо̂цного та певного не було нѣчого въ народному переконаню: легко приставши на умовленє Выговского, Украинцѣ пото̂мъ хвалилися московскимъ во̂йсковымъ: „Нехай то̂лько прийде велике во̂йско царске, то мы помагатимемо вамъ на Выговского“. Зѣнько̂въ затявся проти гетьмана; тамъ засѣли Запорозцѣ зъ своимъ отаманомъ Силкою, й чотыри тыжнѣ во̂дбивалися во̂дъ Выговского. Выговскій ставъ по̂дъ Зѣньковомъ й перемовлявся зъ Москалями.
Въ Москвѣ ласкаво привитали Кравченка й уже готовилися выряжати єго зъ ласкавымъ листомъ до гетьмана, коли се подано звѣстку, що Скоробогатенко забивъ Гискру, а полковникъ переяславскій, Тимошь Цыцуря, нападавъ на во̂йсковыхъ московскихъ. Кравченка затримали до часу. Урядъ московскій зрозумѣвъ, що треба чинити зъ Выговскимъ єго жь робомъ, й не цураючись згодливыхъ єго заходо̂въ, збиравъ на него велике во̂йско. Головне кермаництво доручено бояринови
