Сторінка:Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu/94

Ця сторінка вичитана
— 84 —

зъ Сербо̂въ, Волохо̂въ, Нѣмцѣвъ та Поляко̂въ: останнихъ прийшло до него три тысячѣ по̂дъ рукою Юрія Потоцкого и Яблоновского, та ще два полки драгоно̂въ по̂дъ рукою Лапчиньского. Зъ одного боку во̂нъ чекавъ, якъ приймуть въ Варшавѣ ти̂ пакты, що скомнонувавъ во̂нъ зъ Бенёвскимъ, зъ другого запобѣгавъ ласки у хана, але тымъ самымъ часомъ показувавъ бажанє зо̂статись вѣрнымъ цареви й вырядивъ въ Москву за посла полковника бѣлоцерко̂вского Кравченка.

Въ ко̂нци сѣчня Выговскій наважився рушити, то̂лько не на Москалѣвъ, а на Запорожцѣвъ: Січь стояла рѣшучо проти замѣро̂въ гетьмана. „Хочь мы, писавъ до него кошевый Гомо̂нъ, и не противилися твому обраню, сподѣваючись во̂дъ тебе якого небудь добра батько̂вщинѣ, та надѣя насъ ошукала. Ваша мило̂сть не додержавъ присяги найяснѣйшому монарсѣ, батькови й добродѣєви нашому, нахиливъ серце своє до лестощѣвъ лядскихъ, звернувся, якъ песъ до своєи харканины, до Поляко̂въ во̂дщепенцѣвъ, съ котрыхъ рукъ мы такою працею й кровью вызволилися, й плюндруєшь матѣрь нашу Украину, що по̂днесла тебе зъ гноища й сподобила сидѣти поручь съ князями. Знай же, що нѣ ты, анѣ монарха тво̂й, король Польскій, що до него ты вернувся, нѣчого не вдѣєте проти нашого монархи православного, за Божою помочю“. Запорозцѣ, каже сучасникъ, ще бо̂льше зненавидѣли Выговского по̂сля того, якъ во̂нъ побратався съ Татарами й, значить, не мо̂гъ потурати звычайнымъ нападамъ запорозкимъ на поля татарски̂ и на Чорне море.

Запорозцѣ вырядили царскому во̂йску на помо̂чь великій шматъ во̂йска по̂дъ рукою Силки. Силка прибувъ до Зѣнькова й почавъ по̂дбурювати на гетьмана схо̂дну Украину. Проти сего жь то шмату рушивъ Выговскій, пильнуючи, що бъ не попустити злученя зъ во̂йскомъ лохвицкимъ такъ єго, якъ и тыхъ купъ, що збиралися по близькихъ мѣсточкахъ. Що бъ Ромодановскій не напавъ зъ заду, гетьманъ вырядивъ Немирича, що бъ єго непокоивъ.

Немиричь, 29. сѣчня, по̂до̂йшовъ до Лохвицѣ. Во̂йско московске выйшло проти него, але старшины въ комонника московского були, каже лѣтописець, люде недознали̂ й не встояли проти Немирича. Москалѣ замкнулися, въ Лохвицѣ, й Немиричь