маєтности въ рукахъ справжнихъ посѣдачѣвъ, скоро вони боронитимуть себе судомъ, обертала усю справу на користь унітамъ; про се навѣть говорилося въ потайно̂мъ наказѣ такими словами: довга тяганина може по̂дмогти намъ. Комісарѣ мали зовсѣмъ не приставати на конечне знесенє уніи, навѣть поступитись православнымъ, правомъ вважати церковни̂ маєтности власностю своєи церкви та доходити ихъ, комісарѣ могли не инакше, якъ зъ умовою, що козаки по̂шлють своє посольство до папы й прохатимуть єго, що бъ пособивъ завести въ Речи-Посполито̂й загальну згоду релігійну. Послы мали захожуватись коло козако̂въ, яко мога, хитрѣйше (utendum est artificiis). Отъ же унія така була ненавистна, що комісарѣ, знявши про неѣ рѣчь, заразъ же побачили, що не можна й гадаги про згоду зъ Украинцями, не поступившись унією. И вони взяли на сво̂й страхъ сю важну рѣчь.
Коли читано пакты на радѣ (де було, мабуть, не багато люду, бо прости̂ козаки здебо̂льшого нѣчого не знали про те, що дѣялося), то, каже сучасникъ, знялися суперечки та вымаганя таки̂ ро̂жни̂ та попутани̂, що й сами̂ козаки не розумѣли, чого хотѣли; той бо самый, що чогось вымагавъ, черезъ ко̂лька хвилинъ мѣнявъ свою думку й вымагавъ иншого. То̂лько одно вымаганє ясно й уперто проказувано: Украинцѣ бажали розширити своє князѣвство й прилучити до него воєводства волыньске, подо̂льске, руске, болзске (се бъ то решту теперѣшнихъ губерній волыньскои й подо̂льскои) й Червону-Русь; краѣ, де людъ говоривъ украиньскою мовою й де верховодили колись украиньско-руски̂ князѣ. Комісарѣ змагалися вперто; справа починала коливатися, та Выговскій зъ однодумцями такъ-сякъ заспокоили хвилёванє. По звѣсткахъ сучаснико̂въ, найбо̂льше вплывавъ тодѣ Тетеря. Єго простацки̂ вытворясы, каже сучасный письменникъ, подѣяли тодѣ бо̂льшь за всѣ фільософски̂ доказы иншихъ.
„Гей! гукавъ во̂нъ весело, згодимося, панове молодцѣ, зъ Ляхами, бо̂льшь будемо мати; поко̂рливе телятко двѣ матери ссе!
Старшина почала й собѣ те жь проказувати, й натовпъ, показуючи пучками на Тетерю, закричавъ:
„Отой всю правду сказавъ! Згода! згода! згода!“
