Сторінка:Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu/78

Ця сторінка вичитана
— 68 —

„Менѣ мои по̂сланцѣ казали“, мовлявъ Выговскій.

„По̂сланцѣ твои, во̂дмовивъ дякъ, пяницѣ та баламуты, на сварку по̂дводять, не хотѣвши бачити ласку до тебе єго царского величества. Сподѣвайся ласки во̂дъ великого государя нашого, не квапся на лукави̂ обѣтницѣ, й не до̂ймай вѣры баламутскимъ рѣчамъ“.

По сѣй мовѣ дякъ выйшовъ во̂дъ гетьмана.

Якъ во̂нъ вернувся до свого намету, до него прийшовъ во̂йсковый товаришь Хведо̂ръ Лобода съ чигириньскимъ козакомъ Коробкою. Во̂нъ давно вже знавъ єго, ранѣйше приѣздивши на Украину.

„Гетьманъ, мовивъ Лобода, поклавъ, що бъ выправити тебе, а полковники, корсунькій Краховецкій, та черкаскій Джулай, та Павло Тетеря рають, що бъ во̂ддати тебе Татарамъ, а Татаре безъ перестанку про се надокучають: але гетьманъ одмовляється, каже, що выправить тебе до Чигирина на роботу, фортецу робити. До зрады въ насъ приводить Павло Тетеря: во̂нъ цѣле отсе лѣто перебувавъ у Корцѣ съ Поляками и зъ ними вмовлявся, якъ бы вызволитися зъ власти царского величества“.

Другого дня прийшовъ Немиричь и покликавъ Кикина до гетьмана „на отпускъ“. Гетьманъ во̂ддавъ єму сво̂й листъ до царя и сказавъ, що бажає, що бъ царь змилосердився й показавъ правду.

„Про правду, мовивъ дякъ, бий чоломъ государеви черезъ своихъ по̂сланцѣвъ, а во̂йско пусти до дому й Татаръ выправь“.

„Во̂йска я не пущу й Татаръ не выправлю, а чекатиму указу царского зъ сего дня чотыри тыжнѣ“.

Посолъ уклонився й выйшовъ. Того жь дня приѣхала сотня козако̂въ, и выпровадила єго не на просту дорогу, а въ Миргородъ. Непевнымъ се здавалося й справджувало те, про що казавъ Лобода, але посла запевняли, що се робиться за для обережности во̂дъ Татаръ.


XI.

Тымъ часомъ, сталося ось що: дня 6 (16 н. ст.) жовтня, по̂дъ Гадячемъ, скликано раду. Середъ майдану сидѣла старшина, полковники, сотники, у своихъ празниковыхъ убраняхъ,