ко̂лька полко̂въ, а се для того, що бъ бояринъ не заподѣявъ єму якого лиха. Такъ воно й сталося. Бояринъ знеобачка напавъ зъ во̂йскомъ, й Данила й багато козако̂въ та мѣщанъ повбивавъ. Дурный мо̂й Данило, не вмѣвъ одбити ихъ! За те жь я по̂шлю на боярина во̂йско, й зъ усѣма єго людьми геть выкину съ Кієва!“
„Якъ же, мовивъ дякъ, ты, гетьмане, таке говоришь, не боячись страшного владики херувимского? Власными устами читавъ ты присягу на євангеліи та цѣлувавъ хрестъ, що довѣку будешь вѣрнымъ царскому величеству й жадного лиха не коитимешь: а теперь сподѣваєшся Татаръ, идешь на помазанця й свого добродѣя, що вамъ грошѣ постачавъ такъ щедро, що й не сказати, й во̂йску свому наказувавъ кровь свою за васъ лити! Стережѣться жь, що бъ своими вчинками не накликати праведнои кары Божои! Оте, що менѣ довелося чути про Кієвъ, се вамъ прикладъ, що Богъ зъ горы пильнує неправду й мститься за неи!
„Мы во̂дъ єго царского величества не во̂дчахнулися, мовивъ гетьманъ, а воєводы єго Ромодановскій та Шереметевъ багато намъ лиха наробили: и права наши̂ поломали, и церкви Божи̂ попалили, й чернцѣвъ съ черницями, й христіяньски̂ душѣ безвинно выгубили. Мы за те мститимемося надъ ними, поки й насъ самыхъ стане. Якъ и за королѣвъ польскихъ мы права свои боронили, такъ и теперь боронитимемо!“
Дякъ завваживъ: „Не годиться по̂дданымъ самымъ мѣжь собою управлятися, здо̂ймати колотнечу та кровь розливати. Василь Борисовичь Шереметевъ и князь Григорій Григоровичь Ромодановскій, люде поважни̂ й чесного роду; не годиться ихъ такъ ганьбити, а коли вони що й заподѣяли, то можна скаржитися государеви нашому й чекати во̂дъ него роспорядку а про те й гадати боязко, що бъ злигавшися зъ ворогами хреста Христового, нападати на людей єго царского величества та во̂ддячувати лихомъ за добро на радо̂сть латинянамъ та бусурманамъ! А красше вамъ, згадавши про свою обѣтницю передъ євангелією, залишити свои лихи̂ вчинки та неправды, розпустити своє во̂йско, выправити Татаръ, бо̂льше зъ ними не листуватись и не єднатися“.
„Таке й на думку намъ не спадало, мовивъ гетьманъ, що бъ не впоравшись зъ ворогомъ, та до дому йти й Татаръ
