кевича, що по̂длабузившись до Поляко̂въ и до козако̂въ, безъ перестанку ѣздивъ зъ Украины въ Польщу, й бувъ за посередника мѣжь козацкимъ урядомъ и Бенёвскимъ. Спершу Выговскій неначе подававъ Полякамъ таку жь непевну надѣю, якъ и небо̂жчикъ Хмельницкій. По̂сля єго обраня, король по̂славъ єму поздоровленє; Выговскій подякувавъ, але не показувавъ охоты до по̂дданьства Польщѣ. Архиєпископъ Гнѣзненьскій написавъ єму, що во̂льному народови зручно пристати до во̂льного. Выговскій згоджувався зъ симъ, але додавъ, що „зъ Божои волѣ, жаденъ зъ нашихъ спо̂льнико̂въ не показавъ такого благородства, якъ царь Московскій, що выявивъ до насъ велику ласку“. Во̂нъ вдававъ себе непохибнымъ та твердымъ въ зносинахъ съ Поляками, не хотѣвъ поступитись Пиньскомъ, що по̂дклонився Хмельницкому, й хвалився, що почне во̂йну, коли Поляки выгнали зво̂дти козацку залогу.
По троху все перемѣнялося. Весною невтомный Бенёвскій писавъ, що єго надѣѣ справджуються; що козаки не миряться зъ Московщиною, и се бъ-то черезъ єго заходы. Шкода, що не вѣдоми̂ вси̂ ти̂ заходы, якихъ вживавъ сей меткій дипльомата, що бъ надати Выговскому съ козацкою старшиною ненависть до московского уряду. Вѣдомо то̂лько, що Поляки розсылали по Украинѣ проклямаціи та листы, страхаючи старшину всякими лихами, що насуваються зъ Москвы. Певна рѣчь, що прихильно̂сть до злученя съ Польщею бо̂льшала тымъ дужше, чимъ бо̂льше зъявлялося непорозумѣнє зъ Москвою.
Во̂дъ половины червня Выговскій по̂славъ до Бенёвского Тетерю, самого найщиршого прихильника Поляко̂въ; писавъ, що зрѣкається спо̂лки съ царемъ, й, якъ треба буде, радый съ Татарами на царя бити. Що про Бенёвского, то сей буцѣмъ прихильникъ Украины, що сыпавъ козакамъ таки̂ люби̂ обѣтницѣ та лестощѣ, въ листѣ свому до коронного гетьмана писавъ, що потреба примушує змовлятись, хочь воно й геть бы красше, якъ бы можна по̂дгорнути собѣ козако̂въ шаблею, безъ усякихъ трактато̂въ.
Зновъ заворушилися на Лѣвобережѣ недобитки зъ партіи Пушкаря та Барабаша. Вороги Выговского запобѣгали собѣ помочи у Ромодановского та поузкордонныхъ воєводо̂въ; тымъ часомъ гетьманьска політика обернулася на добру спо̂лку съ Польщею, й Выговскій мусивъ сподѣватися, що, скоро довѣда-
