Сторінка:Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu/59

Ця сторінка вичитана
— 49 —

зоряхъ, а самъ съ козаками та величезнымъ обозомъ рушивъ ще далѣ; наблизившись до самои Полтавы, гетьманъ такъ розташувавсь зъ обозомъ, мѣжь селами: Жуками та Рябцями саме на пригорбѣ, що бъ зъ мѣста видко було возы.

Пушкарь не важивсь бувъ выходити, думавъ, що красше засѣсти въ Полтавѣ та во̂дбиватися во̂дъ ворого̂въ; але дейнеки забунтували, зняли крикъ, що въ Выговского во̂йска трохи, докоряли свому керманичеви, що во̂нъ злякався та вымагали, що бъ вѣвъ ихъ на ворога. Голотѣ повабни̂ були Выговского возы, а вона й гадки не мала, що Выговскій саме й важивъ на те бажанє опанувати возы; для того й постановивъ ихъ на видноцѣ.

Дня 1. червня на свѣтанѣ Пушкарь рушивъ съ Полтавы. Выговцѣ заразъ же сыпнули въ ростичь. Голота допалася до возо̂въ, де були бочки зъ горѣлкою: „Тутъ, пише лѣтописець, вони не сподѣвалися ко̂нця свому щастю“.

Саме того й чекавъ Выговскій. Во̂нъ метнувся въ долину Полузорѣ й рушивъ напередъ Нѣмцѣвъ, а самъ побѣгь до Соколячихъ Байрако̂въ за Ордою.

Нѣмцѣ не гараздъ справилися. Дейнеки полатали имъ боки дручками та й прогнали, а сами̂ зновъ узялися до горѣлки й повпивалися на смерть.

Тодѣ Выговскій та Карабей ударили на нихъ съ Татарами. Барабашь зъ своими Запорожцями заздалего̂дь одтягнувъ та й утѣкъ. Пяна жь голота не здолала не то боронитися, а й руками звести й уся погинула во̂дъ татарскихъ шабель.

Пушкарь бився до останку: благавъ, заклинавъ, сварився… все те даремно. Не було де взяти сто̂льки воды, що бъ поодливати бѣдолашне во̂йско. Нарештѣ якійсь козакъ, що бъ по̂дслужитися Выговскому, стявъ полковникови полтавскому голову, та й принѣсъ до но̂гъ побѣдника.

Выговскій вступивъ до Полтавы; половину мѣста було вже тодѣ зруйновано та спалено. Полтавщина, каже лѣтописець, сорокъ девять лѣтъ оддалѣкъ колотнечи бувши, цвила собѣ, пышалася, а по̂сля Выговского завитаня не швидко поправилася. Татарва сыпнула по околицяхъ, палила села, забивала людей, нѣвечила жѣнокъ. Такъ воно тяглося чотыри днѣ, ажь поки во̂йско не заворушилося та не стали козаки докоряти Выговскому, що дозволивъ Ордѣ батько̂вщину плюндрувати.