про воєводо̂въ. Воєвода росповѣвъ про колишнє становище Украины, коли вона не мала фортець, и Поляки, поєднавшись съ Крымцями, приходили во̂йною й пустошили мѣста та мѣсточка; згадавъ, якъ царь присылавъ своє во̂йско боронити край та сказавъ зробити въ Кієвѣ фортецу й сами̂ козаки хвалили за се.
„И теперь, мовивъ бояринъ, великій государь, по христіяньски бажаючи, що бъ було все во̂йско запорозке во̂дъ наглого нападу ворого̂въ забезпечене, зволивъ учинити своихъ воєводо̂въ и „ратныхъ людей“ по значныхъ мѣстахъ Украины: въ Черниговѣ, Нѣженѣ, въ Переяславѣ та иншихъ, де буде годилося, такъ саме якъ у Кієвѣ, що бъ васъ боронити. Воєводы зъ во̂йскомъ узброюватимуть мѣста й робитимуть „осады“, а по мѣстахъ та мѣсточкахъ будуть правити козаками, чинити имъ управу полковники, во̂йты й бурмістры, во̂дповѣдно вашимъ правамъ; а „осадныхъ людей“ по мѣстахъ судитимуть й росправу чинитимуть — воєводы, то̂лько по вашихъ же правахъ. Ти̂ податки, що брали зъ васъ — подымне та зъ орандъ, збиратимуть по тыхъ городахъ до во̂йскового скарбу й даватимуть на заплату запорозкому во̂йску й на царскихъ „ратныхъ людей“, що будуть при воєводахъ, та ще на во̂йскови̂ потребы“.
Бояринъ доводивъ, що такій ладъ обернеться на велику користь усего краю. „Тодѣ, каже, коли наступатимуть вороги на мѣста украиньски̂, то во̂йско запорозке съ певною рукою на нихъ стане; по мѣстахъ на той часъ будуть воєводы зъ ратными людьми й не дадуть ворогамъ пустошити мѣста й повѣты; а до того, на той часъ, коли по̂де во̂йско проти ворого̂въ, буде єму заплата, не буде нѣякои нужды, й усѣмъ вамъ охотнѣйше буде служити: знатимете, що хаты ваши̂ цѣли̂, не поруйновани̂, бо воєводы бережуть“.
Простымъ козакамъ такій ладъ повиненъ бувъ здаватись дуже користнымъ. Але си̂ новины знищували власть старшины, бо не давали порядкувати доходами, котри̂ вона збирала, якъ сама знала, й повертала на власну користь. Довелося пристати на вымаганє боярина. Зробили постанову, що бъ були воєводы по мѣстахъ украиньскихъ.
„Але въ якихъ саме мѣстахъ, мовивъ Выговскій, мусять бути воєводы, про те я самъ прекладатиму великому государеви, царскому пресвѣтлому величеству, коли, Богъ дасть,
