Незабаромъ по̂сля того придалася ще одна причина боятись нарушеня во̂льностей. Часъ було обирати митрополіту. Позъѣздились до Софійского монастыря духовеньство й старшина козацка. Гетьманъ запросивъ кієвскихъ воєводо̂въ. Бутурлинъ сказавъ, що не поѣде безъ царского указу. Ще ранѣйше во̂нъ переказувавъ духовнымъ и мирянамъ волю московского уряду, що бъ кієвскій митрополіта по̂дклонився патріярсѣ московскому та що бъ бувъ во̂дъ него настановленый. Теперѣшна во̂дмова приѣхати до обраня вказувала, що московскій урядъ наважився зломати одно зъ найважнѣйшихъ правъ Украины. Во̂дложили обранє до Миколи, а тымъ часомъ побо̂льшало й незадоволенє московскимъ урядомъ и боязнь за свои права.
Съ Кієва гетьманъ поѣхавъ до Переяслава, й 24. листопада побачився зъ Ромодановскимъ; при тому були старшины: обозный Носачь, Тетеря, Богдановичь, Ковалевскій та гетьмана братъ Данило. Ромодановскій вже два мѣсяцѣ стоявъ зъ во̂йскомъ коло Переяслава й не одержувавъ нѣякого запасу. Во̂нъ скаржився, що єго прислано сюды по просьбѣ козако̂въ, що бъ боронити край, а харчу не дають, й похвалявся, що по̂де назадъ.
Не вважаючи на небезпечно̂сть, що повстала, якъ прийшло московске во̂йско, гетьманъ всѣма способами заходився спиняти Ромодановского, й зовсѣмь не такъ говоривъ зъ нимъ, якъ у Корсунѣ на радѣ. Во̂нъ выправдувався за харчѣ тымъ, що по̂сля Богдана во̂нъ, Выговскій, ще не бувъ справжнимъ гетьманомъ, що не було ще на Украинѣ начальства, котрому бъ усѣ корилися; во̂нъ доводивъ, що скоро московске во̂йско по̂де, вороги заразъ сыпнуть на Украину, й нарештѣ росказавъ про внутрѣшній неспоко̂й краю. „По̂сля Б. Хмельницкого, каже, въ украиньскихъ городахъ повстали бунты та колотнечѣ, а скоро ты, окольничій є. ц. в. воєводо, княже Григорію Григоровичу, прийшовъ въ украиньски̂ города̀, то, зъ божои ласки та царского щастя, все втихомирилося; теперь на Запорожу великій бунтъ: хочуть забити старшину та по̂дклонитися ханови Крымскому! Я, памятаючи свою присягу, за таки̂ заводы, бунты та зраду царскому величеству, по̂ду зъ во̂йскомъ — ихъ угамую, а ты, воєводо, зъ своимъ во̂йскомъ подайся на Заднѣпрє; съ тобою будуть полковники: бѣлоцерко̂вскій, уманьскій, брацлавскій та
