рядити до царского величества своихъ трёхъ уряднико̂въ, а старшина, прочувши про се, почала сперечатись, толкуючи, буцѣмъ я посылаю во̂дъ себе; тымъ я й не по̂славъ, а написавъ до воєводы кієвского Андрія Василевича Бутурлина, та до князя Ромодановского въ Бѣлгородъ, що бъ вони сповѣстили царя“.
Артамонъ Матвѣєвъ мовивъ: „Єго царскому величеству вчинилося вѣдомо, що гетьманъ Б. Хмельницкій померъ; и великій царь, жалуючи васъ, звелѣвъ ѣхати до во̂йска запорозкого, зъ своимъ царскимъ ласкавымъ словомъ за для своихъ царскихъ великихъ справъ, бояринови й намѣстникови казаньскому Алексѣю Микитовичу Трубецкому, та окольничому й намѣстникови ржевскому, Богдану Матвѣєвичу Хитровому, та дякови думному, Ларіону Лопухинови. Нехай гетьманъ по̂шле по полковнико̂въ, що бъ приѣздили до Кієва, та до того, що бъ поприсылали зъ усѣхъ полко̂въ по пять чоловѣка. Справа буде велика. Та що бъ по черкаскихъ мѣстахъ позбирали харчь, та що бъ по̂дводы за для ихъ приходу були на поготовѣ. Та ще Тетеря Павло, якъ бувъ за посла въ Москвѣ, то просивъ царя берегти васъ во̂дъ ворого̂въ вашихъ; й теперь приказано князеви Ромодановскому поспѣшати съ комоникомъ та пѣшаками; та ще приказано бояринови Василю Борисовичу Шереметеву, що бъ выславъ ко̂нныхъ й пѣшихъ; а ты, гетьмане, загадай заготовити за для нихъ харчь та по̂дводы“.
Гетьманъ, звычайно, обѣцявся, а якъ почула старшина, то й стала тутъ вона вбачати якусь потайну думку, зломати ихъ права. Незабаромъ прийшло московске во̂йско й стало двома таборами: оденъ зъ Ромодановскимъ у Переяславѣ, другій зъ Ляпуновымъ у Пирятинѣ. Сподѣвалися, що ще прийде Трубецкій съ товариствомъ; се найбо̂льше лякало старшину, бо не вѣдомо було, чого прийде се во̂йско. Артамонъ Матвѣєвъ загадавъ збирати по Украинѣ харчь для того во̂йска зъ орандъ; а зъ усѣхъ тыхъ орандъ користувалася старшина; тымъ вони вбачали теперь замѣры на свои зыски.
Про сю справу треба було помѣркувати на радѣ. Зо̂бралася рада. Поприходили й чужоземни̂ помагачѣ шляхотскои партіи: польскои руки, Бенёвскій; шведскои, Немиричь. Всѣмъ суперечникамъ треба було зо̂братися одностайно стати супроти спо̂льного ворога. Рада була въ полѣ. Выговскій поклавъ свою булаву й бунчукъ, вклонився радѣ й промовивъ, що царь єму