зъ свого табору, наблизився до козако̂въ Бруховецкого, прости̂ козаки натовпомъ ринулися во̂дъ Сомка до Бруховецкого.
Приѣхавъ Методій и вступивъ по̂дъ катрягу. Настигла година рады. Гомо̂нъ затихъ. Усѣ чекали зъ великою увагою. Великогагинъ выйшовъ съ катряги, несучи въ руцѣ царскій універсалъ. Поручь него йшовъ Методій. Великогагинъ вырядивъ своихъ офіцеро̂въ до Бруховецкого и до Сомка.
— „Князь наказує вамъ, мовили до отсихъ офіцеры, що бъ вы лишили коней и зброю и пѣшки йшли зъ старшиною и значными козаками до катряги слухати царского універсалу“.
Послухалися, по̂шли, але Сомко не скинувъ шаблѣ и сайдака. Поручь него ишовъ єго зять и нѣсъ бунчукъ. Се наче нагадувало, що Сомко вважає себе за гетьмана и мо̂цно стоятиме за своє право. Натовпъ єго полчанъ, чекаючи, що бъ за першои ознаки, вхопити зброю и кинутися на супротивнико̂въ.
Великогагинъ ступивъ на помо̂стъ и читавъ царскій універсалъ; царь призволявъ скликати раду и выбрати гетьмана на все во̂йско запорозке. Ще Великогагинъ не вычитавъ універсалу и до половины, якъ Сомкови̂ прихильники ринули до катряги и гукнули: Сомко гетьманъ! Якимъ Семеновичь Сомко, вояка хоробрый и въ во̂йсковыхъ справахъ умѣлый! во̂нъ не жалѣвъ свого здоровля за честь и славу царя. Єго волимо на настоящего гетьмана!“
— „Бруховецкій гетьманъ! Сомко зрадникъ, заревѣли по̂дручники Бруховецкого и собѣ подалися до катряги.
Обыдвѣ партіи по̂дкидали въ гору, по козацкому звычаю, шапки и гукали: „Бруховецкій гетьманъ! Сомко гетьманъ! Бруховецкій зрадникъ! Сомко зрадникъ! Сомкови̂ по̂дручники спершу попередили було, вхопили Сомка, постановили єго на сто̂лъ и вкрыли корогвами. Але на нихъ наперли по̂дручники Бруховецкого, принесли на рукахъ свого кандидата, и постановили єго на той самый сто̂лъ, де стоявъ Сомко вкрытый коругвами и бунчуками.
Великогагина зо̂пхнули съ помосту и выперли: во̂нъ подався въ катрягу, не дочитавши універсалу до ко̂нця.
Розпочалася помѣжь супротивнико̂въ люта бо̂йка. Сомкового зятя, що державъ бунчукъ, вбито. Бунчукъ поломали. Сомко не встоявъ на столѣ; у него вырвали булаву. Бо̂йка розходилась все бо̂льшь и лютѣйшь. Тодѣ полковникъ зъ мо-
