ховецкого. Останними днями грудня 1662 Москва вырядила по̂сланцемъ на Украину Ладыжиньского: во̂нъ повѣзъ до Бруховецкого, до Сомка, до Золотаренка и до всѣхъ полковнико̂въ „милостиве царске слово“. Царь запевнявъ, що й на думцѣ нема въ него во̂ддавати Польщѣ Украину и призначивъ на весну скликати повну раду. Видко, що московскій урядъ пильнувавъ розъєднати Бруховецкого и зъ Методіємъ до часу, поки збереться рада, а самого Бруховецкого зъ єго сѣчовиками выперти на зиму зъ Украины. Методію наказано ѣхати до Кієва, а Бруховецкому зъ Запорожцями рушати на Сѣчь и зъ во̂дто̂ль на Татаръ. Москва гадала вырядити на Татаръ князя Черкаского съ Калмуками, а Бруховецкій повиненъ бувъ запомагати єму. Одержавши во̂дъ Ладыжиньского сей наказъ, Бруховецкій мовивъ: „Мы готови̂ служити цареви и головы свои за него положити, одначе нѣякимъ побытомъ не можна намъ рушати. Я съ козаками приплывъ Днѣпромъ на човнахъ. Коней у насъ нема, живучи отутъ такій довгій часъ, козаки попропивали ихъ. А пѣшки бъ-то, та ще зимою, въ таку далеку дорогу!… Якъ се можна!… Та про се й гадати не можна: мене за се сѣчовики убють; а не то Сомко десь въ дорозѣ спо̂ткає и убє, такъ само, якъ колись Выговскій Барабаша… А коли зо̂ мною що вдѣється, то по цѣло̂й Украинѣ по̂де колотнеча и Сѣчь во̂дречеться во̂дъ Московщины“. Бруховецкій скликавъ раду. Рада прирадила, що доки не збереться повна рада, Запорожцямъ не можна вырушати; бо инакше, якъ выйдуть вони теперь зъ Украины, то Сомко вже ихъ не впустить… Методій и собѣ змагався: „Не можна менѣ выбиратися зъ Гадяча, казавъ во̂нъ, а то зрадникъ Сомко накаже мене знѣвечити; та Гадячь же въ моѣй епархіи. Нехай вже царь не забороняє менѣ перебути въ Гадячи доки ско̂нчиться рада“.
„Коли царь не звелить скликати чорну раду, писавъ Бруховецкій и не окрепить мѣстъ, то Сомко приверне усѣхъ насъ до Польщѣ. Юрій наумысно поступився гетьманьскою булавою Тетерѣ, а Павло Тетера Сомко̂въ зять, Павлова сестра за Сомкомъ. Сомко вѣдавъ, а проте не донѣсъ цареви, що єго небо̂жь Юраско во̂ддає гетьманованє Тетерѣ. Теперь вони зъ Золотаренкомъ вчинили потайну раду и выбрали Сомка на гетьмана. Се все на те, що бъ заразъ — якъ затвердиться Сомко на гетьманьскому урядѣ — во̂дречися во̂дъ Москвы“.