Шереметевъ написавъ листъ до Борятиньского въ Кієвъ про свою мирову и вымагавъ, що бъ во̂нъ выбрався съ Кієва, лишивши тамъ не велику частину на ко̂нци мѣста. Шереметевъ власного рукою додавъ: Кієвъ бувъ крѣпкій Юріємъ Хмельницкимъ и козаками, вони во̂дреклися; теперь мѣста будуть не крѣпкими, можна людей стратити“. Шереметевъ думавъ такъ, що коли вже Украинцѣ не бажають бути по̂дъ рукою Москвы, то й нѣчого московскому урядови пручатися, що бъ задержати Украину. Але писарь Юрія Хмельницкого, Семенъ Голуховскій, ще до здачи Шереметева по̂славъ до товариша Борятиньского Чаодаєва потайный листъ зъ иншою порадою. Во̂нъ писавъ: „Хочь я съ паномъ гетьманомъ и заприсягнувъ королеви по неволѣ, але я не забувъ, що присягавъ цареви и памятаю про єго царски̂ ласки. Пѣшихъ и ко̂нныхъ Поляко̂въ 30.000, орды 40.000. Пану Шереметеву не можна вырватись. Єго таборъ навкруги Поляки обсыпали валомъ. Ради Бога пильнуйте, що бъ швидше царске во̂йско прийшло на Украину; а то ворогъ настає на всю вашу землю. Нехай ваши̂ люде остерегаються по мѣстахъ и не ймуть вѣры нѣчиѣй присязѣ, а то що бъ не сталося такъ, якъ во̂дъ Цыцуры: во̂нъ приставъ до Поляко̂въ. Стережѣться, та то̂лько мене не выдавайте. Припособте харчѣвъ и не ймѣть вѣры влесливымъ листамъ, хочь бы вони й до васъ приходили.“
Зъ сего листу Борятиньскій мо̂гъ собѣ гадати, що на Украину не вся ще надѣя погибла и що козаки можуть ще служити цареви. Борятиньскій не послухався Шереметева и говоривъ: „Менѣ царь дає наказы, а не Шереметевъ.“
Мѣжь Татарами по̂шла колотнеча. Нурадинъ покликавъ до себе мурзъ. „Що намъ дѣяти пытався во̂нъ: Поляки миряться зъ Москалями. Хиба й намъ миритися? Мурзы въ одинъ голосъ во̂дповѣдали:
— „Коли Поляки по̂шли на мирову зъ Москалями, значить вони во̂дреклися во̂дъ братерства зъ ордою.“ Нурадинъ поѣхавъ въ польскій таборъ и повѣдавъ, що во̂нъ не згоджується на мирову:
— „Якъ то можна выпускати Москалѣвъ, казавъ во̂нъ: вони майже що въ неволѣ; ледво-ледво живи̂, на силу зброю носять.“
