Сторінка:Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu/139

Ця сторінка вичитана
— 129 —
IV.

Тымъ часомъ московскій урядъ бувъ щедрѣшимъ и податливѣйшимъ до тыхъ Украинцѣвъ, котри̂ вдавалися тодѣ жь таки до него зъ своими справами. Мѣсто Нѣжинъ, єго полкъ и мѣщане найприязнѣйше тодѣ стояли до Москвы. Нѣжиньскій полковникъ Василь Золотаренко бувъ одначе съ керманичѣвъ повороту Украины до Москвы и найбо̂льшь шкодивъ Выговскому. Нѣжиньскій протопо̂пъ Филимоновъ повѣдомлявъ Москву про все, що дѣялося на Украинѣ. Тымъ-то Нѣжинъ, по̂дъ во̂йну зъ Выговскимъ вельми и притерпѣвъ. Отже нѣжиньскому полку треба було повинитися и перепросити за участь своихъ полчанъ въ повстаню по̂дъ проводомъ Гуляницкого. Украинцѣвъ тодѣ вельми лякала думка, що ихъ почнуть переселяти. Ся гуто̂рка ходила ще тодѣ, якъ Трубецкій складавъ умову въ Переяславѣ. Золотаренко вырядивъ въ Москву посло̂въ и выпросивъ нѣжиньскому полкови во̂дъ царя грамоту: усѣмъ мешканцямъ — духовнымъ и мирянамъ, усѣмъ мѣщанамъ и поспо̂льству — давалося прощенє, царь обѣцявъ нѣкого не переселяти и обнадежувавъ своєю ласкою.

На початку 1660 р. мѣсто Нѣжинъ вырядило до Москвы посло̂въ просити про затвердженє єго мѣского муніципального права. Юрій Хмельницкій и во̂дъ себе тодѣ заступився за Нѣжинъ. Полковникъ Золотаренко заступався за поруйнованый по̂дъ во̂йну монастырь. Въ Москву поѣхавъ во̂йтъ Олександеръ Цурковскій съ товаришами и заступниками во̂дъ мѣщаньства. Вони выпросили у царя грамоту на непорушно̂сть мѣского ихъ суду; нѣхто не мо̂гъ втручатися въ ихъ присудъ и апеляція до Москвы не приймалася. Вважаючи, що мѣщане нѣжиньски̂ по̂дъ во̂йну терпѣли шкоды, царь вызволивъ ихъ на три роки во̂дъ данины, котрои ро̂чно брала Москва 3000 польскихъ золотыхъ зъ орандъ, шинко̂въ и млыно̂въ. На си̂ три роки Нѣжиньцѣвъ вызволено во̂дъ по̂дво̂дного во̂дбутку, дозволено имъ не ставити по̂дво̂дъ навѣть по̂дъ царскихъ посло̂въ и по̂дъ чужинцѣвъ, що ѣхали прямо до царя. Послы-мѣщане не забули й про себе и повыпрошували собѣ крѣпости хто на грунтъ, хто на оселю, хто на млынъ, запевняючи, що все те по̂дъ во̂йну було понѣвечене. Отаки̂ заходы прямо до Москвы, минаючи гетьмана, мимо волѣ знесилювали автономію Украины.