козако̂въ и тягне до Московщины, тымъ-то во̂нъ и сподѣвався, що коли збереться на раду багацько народу, то во̂нъ добється того, що вважавъ за потрѣбне московскому урядови, и добється такъ, нѣ бы на те самохо̂ть пристала бо̂льшо̂сть народна.
Другого дня по приѣздѣ Юрій вырядивъ осаулу Ковалевского до Трубецкого просити, побачитися зъ нимъ. Бояринъ казавъ приходити до него 10. жовтня. Во̂нъ зъ ласкою привитавъ Юрія именемъ царя, похваливъ єго за те, що во̂нъ бажає пробувати въ по̂дданкахъ царевыхъ и спонукувавъ служити царю такъ нестеменно и певно, якъ служивъ єго батько Богданъ. Старшина и полковники повинилися за свою вину и выправдувалися, що во̂дступилися во̂дъ царя по неволѣ. Се було звичайне выправдуванє за того часу. Воєвода вирѣкъ имъ царске прощенє и научувавъ, що бъ вони лишилися на вѣки вѣрными по̂дъ рукою царя. „Великій державець, мовивъ воєвода, наказавъ скликати въ Переяславѣ раду и на радѣ выбрати на гетьмана кого вы и во̂йско запорозке волѣтимуть и зложити умовы, на якихъ у сему во̂йску запорозкому пробувати по̂дъ царскою рукою.
Минуло ко̂лька днѣвъ, московски̂ воєводы приходили зъ своими ратниками; дня 13. жовтня прийшовъ бояринъ Василь Шереметевъ; 14. жовтня, князь Григорій Ромодановскій. Прибули вѣрни̂ цареви, лѣвобережни̂ полковники: нѣжиньскій — Золотаренко; черниго̂вскій — Силичь; полтавскій — Федоръ Жученко; прилуцкій — Федоръ Терещенко; лубеньскій — Яко̂въ Засядько; миргородскій — Павло Андрѣєнко, зъ своими писарями и сотниками. Прибували зъ бо̂льшихъ мѣстъ во̂йты, бурмістры и мѣщане.
Дня 15. жовтня зновъ покликавъ до себе Трубецкій Юрія зъ старшиною. Зъ Юріємъ и полковниками бувъ и наказный гетьманъ Безпалый. Тутъ вычитали старшинѣ царску во̂дпоручну грамоту до Трубецкого: царь препоручавъ затвердити нововыбраного гетьмана, зложити умовы и привести усѣхъ по̂дъ присягу. Далѣ перечитали умовы привезени̂ Трубецкимъ; одни̂ зъ нихъ були ти̂, яки̂ зложено зъ Богданомъ, а други̂ нови̂, зложени̂ далеко не во̂дповѣдно старымъ и якъ разъ на переко̂ръ тымъ, яки̂ зложили козаки на Жердовско̂й радѣ. Юрій и старшина не во̂дважилися суперечити, одначе й не дали
