Сторінка:Микола Костомаров. Гетьманованє И. Выговского и Ю. Хмельницкого (1891).djvu/120

Ця сторінка вичитана
— 110 —

дехто казавъ, що гетьманъ продає Украину хану Крымскому й хоче поновити царство Астраханьске; докоряли єму, що во̂нъ набрехавъ на царя Московского й наклепавъ на него таки̂ лихи̂ замѣры, про яки̂ царь и не гадавъ. Багатёхъ лякало, що росла власть Выговского: съ керманича, обраного й залежного во̂дъ рады, во̂нъ робився воєводою й княземъ украиньско-рускимъ. Се саме по̂дбурювало на него й старшинъ, що перше одностайно зъ нимъ коили, — одныхъ зъ заздрощѣвъ, другихъ черезъ высокодумство гетьмана та ворогованє: отакъ во̂нъ роздрочивъ Носача, котрого на соймѣ нагороджено меньшь за другихъ; роздрочивъ Ковалевского, потай коючи на него смерть у Чигиринѣ. Але найбо̂льше повстали на Гадяцки̂ пакты козаки, що не попали въ шляхоцтво та завидували тымъ, котри̂ одержали єго. Перше вони були певни̂, що черезъ Гадяцку умову всѣ вони до̂стануть шляхоцке право, ажь пото̂мъ побачили, що то̂лько декотрымъ воно довелося, зъ волѣ самого гетьмана, на те, що бъ панувати надъ рештою. Рада перейшла на люту бо̂йку. Верещаку й Сулиму пошматовано; самъ Выговскій вызволився черезъ те, що єго захистили затяжцѣ — тысяча Поляко̂въ, котри̂ втѣкли въ купѣ зъ нимъ зъ розлютованои рады. „И тѣкавъ во̂нъ, — каже украиньскій лѣтописець, — якъ тѣкає обсмаленый съ пожежи“.


XVII.

Деяки̂ приятелѣ раяли Выговскому, що бъ тѣкавъ у степъ до хана. Посолъ турецкій саме передъ тымъ приѣздивъ до него й провадивъ, що Порта рада боронити єго, що вона давно вже має право на Украину, бо вже одинайцять роко̂въ боронить єѣ своєю шаблею во̂дъ усякихъ ворого̂въ. Выговскій одкинувъ се поданє, не вважаючи, що єго жѣнка була въ Чигиринѣ, и въ купѣ зъ Андрѣємъ Потоцкимъ рушивъ до Бѣлои-Церкви.

Юрба козако̂въ по̂шла за нимъ, и недалеко Бѣлои Церкви, у Взинѣ, зо̂бралася зновъ рада. На сѣй радѣ Выговского скинуто зъ гетьманьства й гетьманомъ оголошено Юрія Хмельницкого. До Выговского прибули по̂сланцѣ й вымагали, що бъ во̂нъ приѣхавъ на раду й прилюдно поклавъ булаву. Выговскій не поѣхавъ. Тодѣ зновъ прибули до него полковникъ канѣвскій Лизогубъ и миргородскій Лѣсницкій и вымагали, що бъ Вы-